Сонячний Птах

22
18
20
22
24
26
28
30

– Де він?

– У моєму штабі.

– Ходімо до нього, – запропонував Гай.

Сторч був високим чоловіком, наділений особливою гнучкою грацією, притаманною багатьом венді, але чорна оксамитова шкіра на його плечах була посмугована грубими шрамами від рабського канчука.

Він помітив погляд Гая і смикнув свій плащ так, щоб прикрити жахливий рубець, і Гаєві здалося, що в його очах зблиснув виклик, хоч його обличчя залишилося вродливим і незворушним.

– Він не розмовляє пунічною мовою, – повідомив Мармон. – Але я знаю, що ви розумієте їхній діалект.

Гай кивнув головою, і шпигун дивився на нього на мить довше, перш ніж звернувся до Мармона. Його голос звучав спокійно, без гніву й без звинувачення.

– Ми домовилися, що ніхто не бачитиме мого обличчя, – сказав він.

– Тут інший випадок, – швидко пояснив Мармон. – Це не звичайний собі чоловік, це верховний жрець Опета й командувач усіх армій царя. – Мармон зробив паузу. – Це Гай Бен-Амон.

Шпигун кивнув головою, його обличчя не виявило жодного виразу навіть тоді, коли Гай заговорив мовою венді.

Вони розмовляли протягом години, й наприкінці розмови Гай обернувся до Мармона й сказав пунічною мовою:

– Його повідомлення суперечить більшості того, що ти розповів мені. – Гай спохмурнів і роздратовано постукав по столу суглобами пальців. – Цей чоловік нічого не чув ані про чоловіка-бога з пазурами лева, ані про полки тренованих воїнів, озброєних зброєю дравів.

– Ні, – погодився з ним Мармон. – Ця ділянка річки спокійна. Тривожні повідомлення надходять зі сходу.

– Ти маєш там шпигунів? – запитав Гай.

– Кількох, – кивнув головою Мармон, і Гай замислився на мить.

– У такому разі я піду на схід, – вирішив Гай. – Я піду вдосвіта.

– Патрульна галера прибуде через п’ять днів.

– Я нічого не побачу з палуби галери. Я піду пішки.

– Я підготую для тебе ескорт ще до схід сонця, – запропонував Мармон.

– Ні, – відхилив його пропозицію Гай. – Я подорожуватиму швидше й приваблюватиму до себе менше уваги, якщо піду сам-один. – Він знову подивився на Сторча. – Цей чоловік буде мені провідником, якщо він такий надійний, як ти вважаєш.