Зварич глянув на професорову.
— Тільки не дивіться на мене, бо я не вбрана. Капелюх на себе, парасольку в руки і біжу… Добре, що вас здибала, то, може, щось більше довідаюся.
Балакаючи, пані професорова не забувала весь час енергійно робити собі дорогу.
— Чого пхаєтеся! — обрушився по дорозі якийсь жидок, але професорова того не слухала і не відповідала йому.
— Ходіть скорше! — наглила Зварича. — Потім не діпхаємося або, чого доброго, ще не позволять подивитися.
Саме доходили до одної з казарм, і товпа робилася щораз більш непроходима. Але мало котра жінка спиниться перед такою запорою. Якимсь просто незрозумілим способом професорова грязла чимраз дальше у людську гущу, а Зварич протискався за нею.
Народ стовпився перед брамою, і з поодиноких людей створився якийсь стоногий велет, що ніяк не міг пролізти крізь браму. Зад цього велета корчився, напружувався і тнснув решту тіла, але воно не влізало. Тільки ясна парасолька професорової, як якась пасіками, лізла по хребті велета все вперед і за пару хвилин досягла його голови. Голова, видно, була найширша, бо парасолька при ній спинилася і ніяк не могла пройти далі.
Професорова використала той час на гутірку:
— Ах, коби вже раз побачити тих полонених.
— Звичайні люди, пані добродійко! — вдавав байдужого Зварич.
— Звичайні?!.. Добре звичайні. Злочинці, шубравці, звірі в людськім тілі. Я б їх сама!.. — і замахала парасолькою. — Ви чули, що вони виправляють?
— Чув, але не знати, чи то все правда!
Якийсь жид подивився скоса на Зварича:
— Пан не вірить? — запитався через плече. — Пані професорова правду каже. Б’ють, мордують, ґвалтують.
— Ох, як я їх ненавиджу! — процідила крізь зуби професорова.
Зваричеві зробилося ніяково. Чого він взявся обороняти отих москалів. Хоч би не всі поголоски були правдиві, сумніватися про них було негарно і непатріотично.
Як небезпечно, цього ще Зварич не знав.
— А скільки їх привели? — спитав жида.
— Кілько, не знаю, але досить! Два полки розбили наші в пух і прах! Що не впало, то все пішло до неволі.
Нарешті голова велета, що загрузла в брамі, протиснулась і вповзла на подвір’я казарми. Очі Зварича кинулись по подвір’ю шукати полонених.
ebooksa