Передбачуваність. Експерименти Вайса на щурах виявили ще один параметр, який здатен вплинути на стресову реакцію. Щур отримував однакові удари електричним струмом, але цього разу перед кожним ударом вмикався попереджувальний звуковий сигнал. Кількість виразок в організмі цих щурів була меншою. Передбачуваність послаблює вплив стресогенного чинника. Попереджувальний сигнал дає щуру два важливих повідомлення. Тварина дізнається, що після сигналу станеться щось погане. Але водночас вона дізнається, що решту часу нічого поганого не відбуватиметься і можна розслабитися. Щур, який не отримує попередження, може отримати наступний удар кожної секунди. По суті, інформація, яка посилює передбачуваність певної інформації, хоч і сповіщує, що ось-ось станеться щось погане, але заразом і заспокоює, що гірше вже не буде — скоро ви отримаєте удар струмом, але це не стане для вас несподіванкою.
Усім нам відомий еквівалент цього принципу у людському світі: ви сидите у кріслі дантиста, новокаїн колоти не будуть, лікар уже вмикає бормашину. Десять секунд пекельного болю, промивання, п’ять секунд свердлення, пауза, доки лікар роздивляється зуб, 15 секунд свердлення і так далі. Під час однієї з пауз ви ледве чутно питаєте: «Майже все?». «Важко сказати»,— бурмоче дантист і знов береться свердлити зуба з невеликими перервами. А тепер згадайте, наскільки сильно ми вдячні лікарю, який прямо говорить: «Ще два рази, і все». Тільки-но завершується другий підхід свердління, кров’яний тиск падає. Коли ви знаєте наперед, дію якого стресогенного чинника вам доведеться відчути, ви також отримуєте полегшення на підсвідомому рівні, знаючи, що скоро неприємні відчуття закінчаться.
Ще одним аспектом користі передбачуваності є поступове звикання організму до дії стресогенного чинника, якщо він має повторювану дію. Він може вибивати організм з алостатичної рівноваги і на двадцятий раз своєї дії, але до того часу стресогенний чинник вже стане звичним та передбачуваним і викликатиме слабшу стресову реакцію. Класичним прикладом цього феномену є дослідження за участі норвезьких військових, які проходили тренування зі стрибками з парашутом — коли процес перестав жахати їх до смерті і перейшов у розряд рутини, якою вони здатні були займатися із заплющеними очима, стресова реакція «режиму очікування» знизилася з рівня надмірної інтенсивності до нуля.
Потужність втрати передбачуваності як психологічного стресогенного чинника демонструється в ще одному цікавому дослідженні. Щур спокійно займається своїми справами у клітці, а дослідник через однакові інтервали часу спускає шматочок їжі у клітку через жолобок — щур задоволено їсть. Це називається режимом переривчастого підкріплення. Потім дослідник змінює графік видачі — щур отримує
Є навіть обставини, за яких імовірність виникнення стресової реакції в організмі є
Подібний феномен зафіксований і серед людей. На першому етапі бомбардування Великої Британії нацистською Німеччиною Лондон атакували кожної ночі, як за розкладом. Надзвичайний стрес для людей. Передмістя бомбили набагато рідше, десь раз на тиждень. Менше стресу, але й набагато менше передбачуваності. У цей період було зафіксовано різкий стрибок у кількості випадків захворювання на виразку. Хто ж почав скаржитися на виразки частіше? Жителі передмість. (Як ще один аспект важливості непередбачуваності, на третій місяць бомбардувань кількість випадків захворювання на виразку у всіх лікарнях повернулася на звичний рівень.)
Незважаючи на схожість реакції людей і тварин на недостатню передбачуваність, я підозрюю, що відмінність все ж таки є, до того ж важлива. Попередження про те, що щур отримає удар електричним струмом у найближчі секунди, має дуже малий вплив на інтенсивність стресової реакції
Ми часто бажаємо отримати інформацію про перебіг наявної у нас медичної проблеми, бо це допомагає нам виробити стратегію для її усунення. Простий приклад: вам мають зробити невелику операцію і надають певний прогноз: у перший день після втручання біль буде сильним і постійним, а вже на другий ви відчуватимете просто поколювання. Озброєні цією інформацією, ви, найпевніше, заплануєте перегляд восьми розважальних відео на перший день, а вже другий день присвятите написанню витончених хайку, а не навпаки. Серед інших причин саме бажанням оптимізувати свою стратегію боротьби зумовлене прохання розкрити нам найстрашнішу можливу медичну інформацію: «Скільки мені ще залишилося?»
Контроль. Експерименти над щурами також демонструють суміжний аспект психологічного стресу. Щура піддають такій самій кількості ударів електричним струмом, що і в попередніх дослідженнях. Однак цього разу досліджуваний щур раніше був натренований натискати важіль для уникнення ударів. Проте з початком експерименту важіль забрали і дали розряд — у тварини відбулася масивна стресова реакція. І щур, напевно, подумав: «Не можу в це повірити. Я ж знаю як упоратися з електричним струмом. Дайте мені той чортів важіль, і я все владнаю. Це нечесно». Наслідками такого експерименту стали множинні виразки, підвищений рівень глюкокортикоїдів, ослаблена імунна функція та прискорення росту пухлин. Якщо ж не забирати в щура важіль (хай він і буде від’єднаний від подачі електричного струму), це матиме позитивний ефект — інтенсивність стресової реакції буде значно нижчою. Якщо до цього щур зазнавав сильніших ударів струмом, тепер він буде думати, що отримує слабші удари завдяки своєму контролю над ситуацією. Це надзвичайно потужний параметр модуляції стресової реакції.
Схожий експеримент за участю людей дав аналогічні результати. По одній людині закривали у двох суміжних кімнатах і вмикали переривчасті голосні неприємні звуки; в людини, яка мала кнопку і вірила в те, що, натискаючи її, знижує ймовірність подальшого шуму, був не такий високий тиск. В одному з варіантів цього експерименту учасники, які могли натискати на кнопку, але не натискали її, почували себе так само, як і ті, хто натискав. Отже,
Питання контролю часто порушується у статтях з психології. Як ми обговоримо в останньому розділі, фізичні вправи можуть бути дуже ефективними в боротьбі зі стресом, але тільки якщо ви хоч трохи хотітимете цього навантаження. Дивовижно, але це саме спостерігається і в щурів — якщо щур добровільно йде бігати в колесі, він почуває себе чудово. Але якщо змусити його до фізичного навантаження такої ж інтенсивності, це викличе серйозну стресову реакцію.
Питання контролю також дуже часто висвітлюється в статтях з професійного стресу. Звісно, деякі професії нерозривно пов’язані зі стресом у тому плані, що вимагають великої відповідальності та контролю — наприклад, вам доводиться керувати посадкою великих авіалайнерів у місцевому аеропорту, вирізати в когось аневризму мозкової артерії або приймати остаточне рішення щодо того, чи використовувати тафту у вбранні для показу осінньої колекції в Мілані. Однак у більшості випадків професійний стрес пов’язаний з нестачею контролю, коли ваша робота є лише частиною механізму. Численні дослідження показали, що взаємозв’язок між професійним стресом та підвищеним ризиком появи серцево-судинних захворювань та порушення обміну речовин зумовлюється вбивчим поєднанням високих вимог та низького контролю — ви маєте важко працювати, від вас багато очікують, але ви маєте мінімальний контроль за процесом. Це втілення конвеєра, поєднання стресових чинників у дусі відчуження робітників від процесу праці, як описував Маркс. Елемент контролю потужніший за елемент вимоги — низькі вимоги та низький рівень контролю має більш руйнівний вплив на здоров’я, ніж високі вимоги та високий рівень контролю.
Стрес, зумовлений нестачею контролю на робочому місці, може виникати не у всіх випадках. Наприклад, виробництво певного продукту. Нестача контролю у цьому випадку не викликає особливого стресу — мало хто захворіє на виразку через своє глибоке переконання у тому, що всі їхні здібні та амбітні колеги по роботі мають виготовляти партії м’яких іграшок замість шарикопідшипників. Натомість може виникнути стрес через нестачу контролю за виробничим процесом — який темп роботи має підтримуватися і чи можливі зміни у ньому, якими є умови праці і як ви можете на них впливати, наскільки суворим є керівництво.
Ці питання можуть стосуватися різних посад — і тих, від яких особливо нічого не чекають, і престижних. Наприклад, професійні музиканти, які працюють в оркестрах, загалом мають менше задоволення від роботи та переживають більший стрес, ніж ті, хто працюють у маленьких камерних групах (наприклад, у струнних квартетах). Чому? Одні дослідники припустили, що причина у нестачі автономії у великому оркестрі, через вікові традиції підпорядкування музикантів диктаторським примхам маестро, який ними керує. Наприклад, профсоюзи оркестрових музикантів лише декілька років тому вибороли право на регулярні перерви для відвідування вбиральні під час репетицій, а раніше доводилося чекати, поки диригент нарешті помітить, як звивається група дерев’яних духових інструментів[87].
Отже, параметр контролю надзвичайно важливий; здійснення контролю за отриманням потенційної винагороди може бути бажанішим, ніж її отримання задарма. Як один з цікавих прикладів, і голуби, і щури воліють натискати важіль для отримання їжі (поки це завдання не стає дуже важким), ніж отримувати їжу просто так — ця тема часто прослідковується у вчинках та заявах багатьох нащадків заможних родин, які жалкують, що в їхньому житті без мети та прагнення бракує критичних обставин.
Втрата контролю та нестача прогнозованої інформації тісно пов’язані. На цьому наголошують деякі дослідники, підкреслюючи, що спільною рисою є нові обставини, у яких опиняється організм. Ви думали, що ви знаєте, як керувати ситуацією, і ви думали, що знаєте, що відбуватиметься далі, але виявилося, що за нових обставин ви помиляєтеся. Потужність цього чинника довели під час досліджень над приматами — тварину просто помістили в нову клітку, і це викликало пригнічення її імунної системи. Деякі науковці стверджують, що такий вид стресогенного чинника викликає нервове збудження та загострює пильність через те, що ви намагаєтеся віднайти нові правила контролю та прогнозування. Обидві точки зору стосуються різних аспектів однієї проблеми.
Усвідомлення погіршення ситуації. Фахівці виявили ще один надзвичайно важливий психологічний параметр стресової реакції. Гіпотетичний приклад: два щури отримують удари електричним струмом. У перший день експерименту один щур отримує 10 ударів за годину, а інший — 50. Наступного дня обидва отримують по 25 ударів за годину. У кого більше підвищиться тиск? Звичайно, у тієї тварини, яка першого дня отримувала по 10 ударів струмом. Інша ж думає: «Всього 25? Та це ж легко, я це витримаю». За умови однакового порушення алостатичної рівноваги, надзвичайно позитивний ефект відбувається за рахунок самого лише усвідомлення того, що ситуація покращується.
Цей принцип часто спрацьовує і з людьми, які страждають на певну хворобу. У Розділі 9 ми обговорювали варіанти, за яких біль викликає менший стрес і може навіть сприйматися позитивно, якщо він, наприклад, свідчить про ефективність ліків для зменшення пухлини. Одне хрестоматійне дослідження доводить це на прикладі батьків, чиї діти могли померти від раку з імовірністю у 25 %. Як не дивно, у батьків було зафіксовано лише помірний підйом рівня глюкокортикоїдів у крові. Чому так відбувалося? Тому що на той час діти перебували вже у стані ремісії після періоду, у який ризик смертності був ще вищим. 25 % ймовірності ввижалося їм уже дивом. 25 ударів електричним струмом за годину, певна міра соціальної нестабільності, 25 % імовірності того, що дитина помре,— кожна з цих ситуацій має як позитивний, так і негативний бік, і лише негативний здатен викликати в організмі стресову реакцію. Отже, річ не в зовнішніх реаліях, а в тому значенні, яке ви їм надаєте.
Різновид цього феномену також можна спостерігати серед бабуїнів, яких я вивчаю в Кенії. Загалом рівень глюкокортикоїдів у крові зростає в умовах нестабільної соціальної ієрархії. Це цілком логічно, бо така нестабільність свідчить про непрості часи. Якщо ж дослідити стан організму окремих бабуїнів, то можна виявити тонший алгоритм: за однакового ступеня нестабільності самці, чиє становище у групі
НЕ ТАК ШВИДКО