Чому зебри не страждають на виразку
Ще один сумний приклад того, як це працює. Америка: надзвичайне багатство, надзвичайна майнова нерівність, високий рівень злочинності, найбільш озброєна нація на планеті. І надзвичайно малий соціальний капітал — право американця на мобільність та анонімність фактично закріплене в Конституції. Прояви свою незалежність. Переміщайся країною у пошуках роботи. (Він живе через дорогу від своїх батьків? Хіба це не дико?) Почни розмовляти на іншому діалекті, поринь у нову культуру, візьми собі нове ім’я, зміни номер телефону, перезавантаж своє життя. Все це суперечить принципам накопичення соціального капіталу. І допомагає нам виявити нюанси зв’язку між станом здоров’я та майновою нерівністю. Порівняймо США та Канаду. Як уже зазначалося, американці мають більшу майнову нерівність та гірше здоров’я. Але якщо порівняти лише ті групи суспільства, що є нетиповими для всієї країни загалом і характеризуються такою ж низькою майновою нерівністю, як і Канада,— і все одно жителі цих американських населених пунктів матимуть гірше здоров’я і чітко виражений зв’язок між СЕС та станом здоров’я. Деякі ретельні дослідження пояснюють причину: річ не тільки в тім, що Америка є вкрай нерівним суспільством у тому, що стосується доходів. Навіть за однакового ступеня поглиблення майнової нерівності соціальний капітал населення США продовжує зменшуватися.
Американці погоджуються жити в суспільстві з мізерно малим соціальним капіталом, доки не постає загроза масової майнової нерівності… з надією невдовзі опинитися на вершині цієї піраміди. За останні 25 років бідність та майнова нерівність стабільно зростають, а показники соціального капіталу (довіра, участь громадськості та участь у виборах) знижуються.[128] А що можна сказати про здоров’я американців? Маємо також безпрецедентну невідповідність між багатством країни та станом здоров’я громадян. І ця невідповідність загострюється.
Дуже невтішна новина, зважаючи на її наслідки. Адлер, яка писала про це приблизно в той час, коли найобговорюванішою темою було загальне медичне страхування (а також те, чи сприяє його популяризації нова зачіска Гілларі), дійшла висновку, що загальне страхування матиме «невеликий вплив на різницю у стані здоров’я, зумовлену СЕС». Її висновок який завгодно, але не реакційний. Адлер додала, що зміни в градієнті СЕС потребують набагато більших зусиль, ніж нашвидкуруч введене загальне медичне страхування, яке тепер дає можливість будь-кому регулярно відвідувати свого місцевого лікаря. Бідність і поганий стан здоров’я бідних людей зумовлені не просто нестачею грошей[129]. Причина в стресогенних чинниках, що виникли у суспільстві, яке влаштовує низький рівень життя великої кількості людей.
І так ми підходимо до ще більш невтішної думки. Спочатку я аналізував, як впливає соціальне становище людиноподібних мавп на їхнє здоров’я. Чи мають мавпи з низьким ієрархічним становищем набагато більше хвороб, зокрема і зумовлених стресом? І відповідь була: «Ну, все насправді не так однозначно». Усе залежить від типу суспільства, у якому живе тварина, її особистого досвіду проживання в цьому суспільстві, її методів подолання стресу, її типу характеру, наявності соціальної підтримки. Якщо змінити один з цих параметрів, співвідношення між ієрархічним положенням та станом здоров’я може викривитись у цілком протилежному напрямку. Саме такими висновками дуже тішаться приматологи — дивіться, наскільки складні й тонкі натури мають мої тварини.
Друга половина цього розділу присвячена людям. Чи страждають бідні люди на більшу кількість хвороб? Відповідь була: «Так, так, набагато більшу». Незважаючи на гендер та расу. У суспільстві з загальним доступом до медичного обслуговування й без нього. В етнічно однорідному суспільстві і в суспільстві з сильним міжетнічним напруженням. У суспільстві, де широко розповсюджена неграмотність, і де вона майже викорінена. Там, де рівень дитячої смертності різко падає, і в деяких багатих, індустріалізованих країнах, де він неприпустимо зростає. І в суспільствах, де центральною міфологією є капіталістичне кредо «Хороше життя — найкраща помста», і у країнах, які живуть за принципом «Від кожного за здібностями, кожному за потребами».
Про що говорить ця дихотомія між нашими братами меншими і нами? У приматів зв’язок між статусом та здоров’ям сповнений нюансів та різних визначальних чинників; а в людей це кувалда, яка трощить всі суспільні відмінності. Чи справді люди примітивніші за людиноподібних мавп? Навіть найшовіністичніший приматолог не наважиться це стверджувати. Я вважаю, що річ в іншому. Сільське господарство є порівняно новим людським винаходом і в багатьох аспектах воно було одним із найдурніших вчинків за всю історію людства. Мисливці-збиральники мають тисячі способів добування їжі в дикій природі. Сільське господарство привнесло радикальні зміни й породило надзвичайну залежність від кількох десятків окультурених джерел їжі, зробивши людство надзвичайно вразливим до чергового голоду, чергового нашестя сарани, чергового фітофторозу картоплі. Сільське господарство дозволило накопичувати запаси надлишкових ресурсів, що неминуче призвело до нерівномірних запасів — і стратифікації суспільства та виникнення класів. Це посприяло виникненню такого явища, як-от бідність. Гадаю, ключова різниця між приматами та людьми полягає в тому, що коли люди винайшли бідність, вони отримали спосіб підкорювати тих, хто нижчий за положенням, і цей спосіб був невідомий у світі приматів.
18. УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ
Якщо всі погані новини, описані в попередніх розділах, не загнали вас у депресію, ви, мабуть, дуже неуважно читали. Стрес може порушити ваш метаболізм, підвищити кров’яний тиск, зруйнувати білі кров’яні тільця, викликати метеоризм, зруйнувати ваше статеве життя, а якщо цього не досить, то, можливо, навіть підірвати роботу вашого мозку.[130] Може, визнати свою поразку просто тут і зараз?
Але надія в нас є. І хоча вона може з’являтись у дуже непомітний, невиразний спосіб — вона є. На конференціях з геронтології мене часто дивує одна річ. Я сиджу, слухаю надцяту монотонну доповідь — спеціаліст з нирок розповідає, як з віком порушується діяльність цього органу, імунолог розповідає, як падає імунітет, і так далі. І завжди доповідь ілюструється стовпчиковою діаграмою, яка на фоні 100-відсотково хорошого стану Того чи Іншого в молодих людей показує, що літні люди мають 76 % Того чи Іншого аспекту діяльності нирок порівняно з молодими, 63 % Того чи Іншого аспекту діяльності м’язів порівняно з молодими і т. д.
Але ці стовпчикові діаграми мають одну важливу особливість. Дослідження, результати яких вони відображають, стосуються популяцій, а не окремих людей. Окремі люди не можуть мати однакового рівня Того чи Іншого — стовпчики діаграми відображають середній показник для кожної вікової групи (дивись графік). Припустімо, одна група з трьох людей має показники 19, 20 і 21, і середнім показником буде 20. Інша група може мати показники 10, 20 і 30 і також мати середній показник 20, хоча варіабельність окремих показників буде значно сильнішою. Наукові графіки також традиційно враховують, наскільки сильна варіабельність є в кожній віковій групі: довжина Т-подібного елементу над стовпчиком показує, який відсоток членів групи мають показники в межах середнього значення.
Точно сказати можна те, що варіабельність підвищується з віком — стан здоров’я людей похилого віку завжди куди більш мінливий, ніж у молодих людей. «Оце так прикрість»,— може сказати дослідник, бо за такої варіабельності його статистика вже не здається точною і йому потрібно мати більше учасників групи похилого віку, щоб отримати точніший середній показник. Але задумайтеся над цим питанням на хвилину. Подивіться на довжину стовпчиків показників молодих людей і похилого віку, подивіться на довжину Т-подібного показника варіабельності, зробіть швидкі підрахунки і вас раптом осяє неймовірне усвідомлення — для того щоб отримати стовпчик з такою великою варіабельністю серед групи, скажімо, з 50 учасників, має бути шестеро людей, у яких Те чи Інше покращується з віком. Фільтрація в їхніх нирках покращується, кров’яний тиск знижується, робота пам’яті теж покращується. І от ви вже не сидите напівмертві від нудьги на конференції, тільки чекаючи перерви, щоб купити якусь некорисну для здоров’я булочку з корицею. Ви вже не можете спокійно всидіти на стільці, намагаючись зрозуміти, а хто ж входить до цієї шістки щасливчиків? Що вони роблять такого, що дає настільки позитивні результати? І якщо полишити всі наукові розрахунки, як наслідувати приклад цих людей?
Ця закономірність колись була статистичним подразником для геронтологів. А тепер це наймодніша тема в цій галузі — «успішне старіння». Не всі люди розвалюються на частини з віком, не всі органи відмовляють, не все так погано.
Така ж закономірність прослідковується в багатьох інших обставинах, якими людей випробовує життя. Десятеро політичних в’язнів виходять на волю після років, проведених за ґратами. Дев’ять з них перебувають у стані тривоги, вони уникають друзів та родичів, їх мучають нічні кошмари, їм важко знову пристосуватися до буденного життя; дехто з цих дев’яти людей більше ніколи не зможе знову нормально функціонувати. Але завжди знайдеться один хлопець, який вийде з в’язниці і скаже: «Так, мене сильно били, а миті, коли на мене наставляли пістолет і зводили курок були найгіршими в моєму житті, і, звичайно, я не хочу, щоб це колись повторилося знову, але тільки в неволі я зрозумів, що насправді важливо в житті, і вирішив присвятити решту своїх днів Х. Я майже вдячний». Як йому вдається так мислити? Як можна пояснити, що деякі (їх небагато, але вони є) жертви Голокосту змогли повністю зберегти своє психічне здоров’я після всіх жахіть, які їм довелося пережити?
Вчені проводять психологічні дослідження людей, які виконують небезпечні та стресові завдання — стрибають з парашутом, вчаться садити літальний апарат у бурхливому морі, виконують підводні підривні роботи. Ці дослідження відображають таку саму закономірність: більшість людей мають інтенсивну стресову реакцію, але деякі залишаються непохитними в фізіологічному плані.
А ще ж є непередбачувані черги в супермаркеті. Ви опиняєтесь у найповільнішій з них і вас шалено дратує людина позаду вас, яка стоїть у чудовому настрої, заглиблена у власні думки.
Незважаючи на безліч обставин та явищ, які можуть довести нас до стресу, не всі ми страждаємо від хвороб, зумовлених стресом, та психічних розладів. Звісно, не всі піддаються впливу однакових зовнішніх стресогенних чинників; але й за умови дії таких самих чинників, навіть найсерйозніших з них, тіла та психіка різних людей реагують дуже по-різному. Цей останній розділ книжки присвячений питанням, породженим надією. Які люди справляються зі стресовими ситуаціями? Як вони це роблять? А чи можемо ми робити так само? У Розділі 15 говориться, що люди з певним типом характеру та темпераментом не дуже добре вміють справлятися зі стресом, і з цього можна зробити припущення, що існують і люди, яким це добре вдається. Так і є, але в цьому розділі ми дізнаємося, що «правильний» характер не є основною запорукою успіху — шанс має кожен.
Розпочнемо з систематичного огляду типів людей, які блискуче розправляються зі стресом.
МАЙСТРИ УПРАВЛІННЯ СТРЕСОМ