Я знаю, що перше правило догляду за дітьми — ніколи не критикувати матір, але не можу позбавитись од відчуття, що це помилка. Тедді отримував справжнє задоволення від малювання, і, на мою думку, неправильно позбавляти його цього привілею. Гірше того: розумію, що це відбувається через мене, бо я не можу перестати торочити про Енні Барретт.
Керолайн помічає моє розчарування.
— Це експеримент. Усього на кілька днів. Можливо, це допоможе нам розібратися в тому, що коїться.
Вона зачиняє дверцята шафки, ніби демонструючи цим, що проблема вирішена.
— А тепер розкажи мені про цю вечірку в будинку Адріана. Ти добре провела час?
— Дуже добре. — І я точно рада змінити тему, бо думаю про наше вечірнє побачення, відколи встала з ліжка. — Ми зустрічаємось сьогодні ввечері. Він хоче поїхати в Прінстон. У якийсь тапас-ресторан.
— О-о-о, ті місця такі романтичні.
— Він заїде по мене о п’ятій тридцять.
— Тоді я постараюсь повернутись додому раніше. Щоб у тебе було більше часу підготуватися. — Потім вона дивиться на годинник. — Чорт, мені треба бігти. Я така рада за тебе, Меллорі! Тобі буде так весело сьогодні ввечері!
Коли Керолайн іде, я знаходжу Тедді — він сидить у барлозі, зачарований грою
— То що ми робимо сьогодні вранці? Невеличка прогулянка в Зачарованому лісі? А що скажеш про Кулінарний поєдинок?
Він знизує плечима, люто нашкварюючи пальцями по екрану.
— Мені однаково.
Одна з пташок не потрапляє в ціль, і Тедді нахмурюється, розчарований результатом. Він нахиляється дуже близько до екрана, ніби хоче вскочити в нього.
— Ну ж бо, Тедді. Відклади гру.
— Я ще не закінчив.
— Мама каже, що це для тихої години. Вона не хоче, щоб ти грався цим весь ранок.
Він відвертається від мене, затуляючи планшет своїм тілом.
— Іще один рівень.