— Я теж не можу в це повірити, — кажу йому. — Я дуже рада тут бути.
Ми ще не дійшли до десерту, а вони зробили все, щоб я відчула себе членом їхньої родини. Керолайн і Тед демонструють ніжну й невимушену прихильність. Вони закінчують речення одне одного, беруть їжу з тарілок одне одного і навперебій розповідають мені чарівно-казкову історію про те, як вони років із п’ятнадцять тому познайомились у книгарні
Навіть їхні розбіжності кумедні й чарівні. Якоїсь миті під час вечері Тедді повідомляє, що йому треба до вбиральні. Я підводжусь, щоб піти разом із ним, але малий заперечливо махає мені рукою.
— Мені п’ять років, — нагадує він. — Вбиральня — це приватне місце.
— От молодець, — каже Тед. — Не забудь помити руки.
Я повертаюсь на своє місце, почуваючись по-дурному, але Керолайн заспокоює мене.
— У Тедді новий період. Він відстоює свою незалежність.
— І перебування поза межами в’язниці, — додає Тед.
Керолайн явно роздратована цією шпилькою. Я не розумію, що це означає, тому вона пояснює:
— Кілька місяців тому в нас трапився інцидент. Тедді випендрювався перед кількома дітьми. Я маю на увазі, що він оголявся перед ними. Типова поведінка маленького хлопчика, але для мене це було щось нове, тож, імовірно, викликало надмірну реакцію.
Тед засміявся:
— Ти могла б це назвати сексуальним насиллям.
— Якби він був дорослим чоловіком, це було б сексуальне насилля. Саме це я й мала на увазі, Теде. — Керолайн знову повернулася до мене. — Однак я згодна, що мала б трохи ретельніше добирати слова.
— Хлопчик не вміє навіть шнурки на черевиках зав’язати, — каже Тед, — а вже став сексуальним маніяком.
Керолайн перебільшено демонстративно знімає чоловікову руку зі свого коліна.
— Головне в тому, що Тедді засвоїв урок. Інтимні місця — це інтимні місця. Ми не показуємо їх незнайомцям. А потім ми пояснимо йому, що таке згода і що таке недоречний доторк, бо для нього важливо розуміти ці речі.
— Я згоден на сто відсотків, — каже Тед. — Обіцяю тобі, Керолайн, що він буде найосвіченішим хлопчиком у своєму класі. Не хвилюйся.
— Він дуже милий, — запевняю я. — Не сумніваюсь, що завдяки вашому вихованню в нього все буде добре.
Керолайн бере чоловікову руку й повертає на своє коліно.
— Я знаю, що ти маєш рацію. Але все одно хвилююся за нього. Просто нічого не можу з цим вдіяти!