— Само собою, перше — це «Фабрика чизкейків». А друге — шведський стіл гарячої їжі в супермаркеті
Дівчина з гітарою доспівує «Сльози на небесах» під ріденькі оплески, але Адріан плескає в долоні довго й голосно, аж вона кидає в наш бік роздратований погляд.
— Моя кузина Габріела, — пояснює він. — Їй лише п’ятнадцять, ти можеш у це повірити? Вона прийшла сюди з гітарою, і її взяли на роботу.
Габріела нахиляється ближче до мікрофона й каже, що тепер переходить на пісні
— Щось цікаве?
Адріан знизує плечима.
— Це ж не канон. Тому вони дозволяють собі багато відсебеньок. Але якщо тобі сподобалась «Помста евока», то й ця зайде.
Я не можу втриматись і починаю сміятись.
— Ти справді особливий. Схожий на ландшафтного дизайнера. Із флоридською засмагою і брудом під нігтями. Але виявляється, що ти хлопець із заміського клубу,
— Я ціле літо вириваю бур’яни. Тож потребую хоч якихось ескапістських розваг.
— Розумію. З цієї ж причини я дивлюсь канал
— Серйозно?
— Без жартів. Передивилась усі п’ять сезонів «Вона спекла вбивство». І я не кожному про це розповідаю, тож довіряю тобі зберігати це в таємниці.
Адріан зображує хрест над серцем.
— Твоя таємниця помре разом зі мною, — обіцяє він. — А які книжки
Але мені не треба відповідати на це запитання, бо мої книжки вже на столі, й Адріан може прочитати на корінцях: «Психологія аномальної дитини» й «Енциклопедія надприродних явищ».
— То ось як ти розслабляєшся після довгого дня нянькування?
— Якби я тобі розповіла, чому я читаю ці книжки, ти б точно подумав, що я божевільна.
Адріан загортає «Помсту вукі» й відкладає її вбік, приділяючи мені свою повну й неподільну увагу.
— Усі мої улюблені історії починаються саме з таких попереджень, — каже він. — Розкажи мені все.