Стоячи на ґанку, ми дивимось, як Міці кривуляє через газон, як нею хилитає то ліворуч, то праворуч, коли вона марно намагається йти прямо.
— Із нею все гаразд? — запитує Адріан.
— Ну, вона добряче під кайфом, але це, здається, частина ритуалу.
Двором бреде зажурений Тедді. Схоже, він розуміє, що сталося щось погане, що дорослі засмучені. З надією в голосі запитує:
— Хтось хоче за мною поганятися?
Адріан перепрошує, але каже, що мусить іти.
— Мені треба повернутись, бо
— Я можу за тобою поганятися, — пропоную Тедді. — Дай нам лише одну хвилинку.
Ясно, що це не та відповідь, на яку чекає хлопчик. Він бреде двором до майданчика біля басейну, незадоволений нами обома.
— У тебе все буде гаразд? — запитує Адріан.
— Я в порядку. Просто сподіваюсь, що Тедді нічого не скаже своїм батькам…
Але я впевнена, що він скаже.
16
Після пікніка біля басейну Тедді йде в спальню на тиху годину, а я сиджу внизу в барлозі. Може, мені не треба цікавитися тим, що він робить нагорі? Можливо, для мене буде краще, якщо я перестану ставити так багато запитань?
Після обіду ми довго гуляємо в Зачарованому лісі. Йдемо Дорогою з жовтої цегли до Ущелини Дракона й далі — аж до Королівської річки, і я намагаюсь вигадати нову історію про принцесу Меллорі й принца Тедді. Але принц Тедді бажає говорити тільки про спіритичні дошки: «Чи потрібні їм батарейки? Як вони знаходять мертвих людей? Чи можуть вони знайти
Керолайн повертається додому у звичний час, а я поспішаю на довгу пробіжку, намагаючись втекти подалі й зняти стрес. Додому повертаюсь майже о сьомій, і на ґанку мене вже чекають Тед і Керолайн. Щойно я бачу їхні обличчя, розумію: вони знають.
— Добре потренувалась? — цікавиться Тед.
— Досить непогано. Майже дев’ять миль.
— Дев’ять миль, справді? Це чудово.
Але Керолайн не налаштована підтримувати світську бесіду:
ebooksa