Приховані малюнки

22
18
20
22
24
26
28
30

Стоячи на ґанку, ми дивимось, як Міці кривуляє через газон, як нею хилитає то ліворуч, то праворуч, коли вона марно намагається йти прямо.

— Із нею все гаразд? — запитує Адріан.

— Ну, вона добряче під кайфом, але це, здається, частина ритуалу.

Двором бреде зажурений Тедді. Схоже, він розуміє, що сталося щось погане, що дорослі засмучені. З надією в голосі запитує:

— Хтось хоче за мною поганятися?

Адріан перепрошує, але каже, що мусить іти.

— Мені треба повернутись, бо El Jefe розлютиться.

— Я можу за тобою поганятися, — пропоную Тедді. — Дай нам лише одну хвилинку.

Ясно, що це не та відповідь, на яку чекає хлопчик. Він бреде двором до майданчика біля басейну, незадоволений нами обома.

— У тебе все буде гаразд? — запитує Адріан.

— Я в порядку. Просто сподіваюсь, що Тедді нічого не скаже своїм батькам…

Але я впевнена, що він скаже.

16

Після пікніка біля басейну Тедді йде в спальню на тиху годину, а я сиджу внизу в барлозі. Може, мені не треба цікавитися тим, що він робить нагорі? Можливо, для мене буде краще, якщо я перестану ставити так багато запитань?

Після обіду ми довго гуляємо в Зачарованому лісі. Йдемо Дорогою з жовтої цегли до Ущелини Дракона й далі — аж до Королівської річки, і я намагаюсь вигадати нову історію про принцесу Меллорі й принца Тедді. Але принц Тедді бажає говорити тільки про спіритичні дошки: «Чи потрібні їм батарейки? Як вони знаходять мертвих людей? Чи можуть вони знайти будь-яку мертву людину? Чи можуть вони знайти Авраама Лінкольна?» На все це я відповідаю: «Не знаю», — сподіваючись, що він втратить до цього інтерес. А він натомість допитується, чи дуже дорого коштує така дошка і чи не можна її зробити самому.

Керолайн повертається додому у звичний час, а я поспішаю на довгу пробіжку, намагаючись втекти подалі й зняти стрес. Додому повертаюсь майже о сьомій, і на ґанку мене вже чекають Тед і Керолайн. Щойно я бачу їхні обличчя, розумію: вони знають.

— Добре потренувалась? — цікавиться Тед.

— Досить непогано. Майже дев’ять миль.

— Дев’ять миль, справді? Це чудово.

Але Керолайн не налаштована підтримувати світську бесіду: