Приховані малюнки

— Звичайно, знаєш, — каже вона, намагаючись заспокоїти його, а потім повертається до мене. — Я думаю, що тобі зараз краще піти.

— Зачекайте…

— Ні. Ми вже достатньо поговорили. Тедді треба лягати спати, а тобі — повертатись у свій котедж.

І дивлячись на заплаканого Тедді, я розумію, що вона, мабуть, має рацію: я більше нічого не можу для нього зробити. Тому збираю малюнки й виходжу зі спальні, а Тед спускається зі мною на перший поверх.

— Він вам бреше, — кажу я Тедові. — Він говорить те, що ви хочете почути, щоб не набратися неприємностей. Але Тедді в це не вірить. Він уникав дивитися на мене.

— Можливо, він боявся дивитися на тебе, — каже Тед. — Може, він боявся, що ти розсердишся, якщо він скаже правду.

— То що тепер? Ви з Керолайн збираєтесь мене звільнити?

— Ні, Меллорі, звісно, ні. Я думаю, ми просто перебудемо ніч, щоб охолонути. Спробуємо причесати думки. Так буде добре?

Чи буде це добре? Не знаю. Я не вважаю, що мені треба причісувати свої думки. Я й досі переконана, що маю рацію, а вони помиляються, і я зібрала більшість складників головоломки — тепер просто треба розташувати їх у правильному порядку.

Тед обіймає мене.

— Послухай, Меллорі: тут ти в безпеці. Тобі нічого не загрожує. Я ніколи не дозволю, щоб із тобою сталося щось погане.

Я досі спітніла після пробіжки — від мене точно жахливо пахне, — але Тед пригортає сильніше і пригладжує долонею волосся в мене на потилиці. І за якусь мить це перетворюється із утішання в щось недоладне. Я відчуваю, як його тепле дихання лоскоче мені шию, відчуваю, як він притискається до мене кожним дюймом свого тіла, і не знаю, як вирватись із його хватки.

Аж тут у коридорі чуються кроки Керолайн. Тед відскакує від мене, а я кидаюсь геть і вислизаю через задні двері, щоб більше не зустрічатися з його дружиною.

Я не знаю, що оце відбулося, але вважаю, що Тед має рацію.

Декому й справді не завадить перебути ніч і охолонути.

17

Я повертаюсь у котедж і знаходжу на телефоні повідомлення від Адріана з двох слів: хороші новини. Телефоную — він бере слухавку після першого виклику.

— Бібліотека щось знайшла.

— Щось таке, як фотографія Енні Барретт?

— Краще. Книжку її малюнків.