Шеф і радий би хоч якось насолити сусідам, але й остерігається. Коли ж це буде зроблено всупереч його
вказівці, то він не проти... Ловко.
І Кларнес, зітхнувши, вийшов з кабінету шефа, котрий іноді - ніде правди діти - любив кусати ближніх, але
кусати чужими зубами.
Кларнес відразу ж віддав розпорядження негайно звільнити під заставу в п’ять тисяч доларів арештованого ван
Гоффа. Джорджу Лі вирішив не говорити про звільнення професора. Джо почне обурюватись, а Х’ю доведеться
його вмовляти та заспокоювати... Ні, хай уже якось іншим разом, коли настрій буде кращий.
Хвилин за десять в його кабінеті негадано з’явився ван Гофф.
- Зібрався додому і вирішив вас провідати, інспекторе, - професор говорив зловтішно, хоча обличчя і зберігало
святу невинність. - Як бачите, ви задарма трудилися, арештовуючи мене. Я ж вас застерігав. - Він похитав головою
і закінчив повчально: - Звідси висновок: старших треба завжди слухати.
- Справу про викрадення годинника буде передано в суд, - сухо мовив інспектор, а сам подумав, що й справді
вони з Джо задарма трудилися. - Що ще цікавить містера ван Гоффа?
- Годинник, сподіваюсь, у вас? - Ван Гофф не кліпаючи, насмішкувато дивився на інспектора. - Я виходжу з гри,
містере Кларнес. Хоча жаль... Годинник вартий того, щоб ним зайнятись...
Це була приманка. Х’ю відчув, що приманка і... і нічого не міг із собою вдіяти - клюнув на неї.
- Невже й справді голографічний пристрій годинника коштує мільйон? - Він і сам незчувся, як це вихопилось.
- Скільки він коштує, я не знаю, - по хвилі відповів ван Гофф. - І взагалі, цього ніхто не знає. Бо це новинка. Але
мільйон за цей винахід можна взяти. Я б, наприклад, узяв, коли б ви мені не завадили. Щоправда, це винахід
бідолахи Едварда Стівенса, але де той винахідник - невідомо. Якщо він ще й живий, в чому я сумніваюсь, то все