успішно закінчував курс лікування. Лише один день лікування в нашій клініці коштує триста доларів, не рахуючи
вартості операції, рентгену і так далі. Плюс сім тисяч агентству, яке наймає доглядальника. Всього десь близько
двадцяти тисяч. А тут іще, як на те, цей чоловік, вийшовши з лікарні, втратив роботу. Клініка передала справу в
суд, який ухвалив: майно пацієнта продати для сплати боргу. І чоловік, на той час уже цілком здоровий, наклав на
себе руки...
Джо мовчки простягнув руку. Взявши рахунок, глянув на суму.
- Справді можна схопити інфаркт.
- Життя, містере Лі, дорожче за якісь там банкноти.
- Звичайно, хоча воно нічого не варте без банкнотів.
Джо потягнувся рукою до мочки свого вуха і, не знайшовши її, зітхнув:
- За що ж я тепер сам себе буду смикати? Та ще, чого доброго, приліплять мені прізвисько... ну, хоча б
Куцовухий? Спробуй тоді одружитися. Яка міс вийде за куцовухого?
- Якщо після ознайомлення з нашим рахунком до вас,и містере Лі, повернулося почуття гумору, то все о’кей!
Вам замовити повітряне таксі, містере Лі?
- Якщо це вам не складно, то... А втім, - Джо вчасно згадав, що в кишенях у нього порожньо, - я передумав. День
сьогодні чудовий, золота осінь. То я залюбки пройдуся.
- Щасливо, містере Лі!
- Вам теж щасли... Даруйте, міс, хоч жінкам про їхній вигляд говорити можна лише банальні компліменти, але у
вас...
- Серце, містере Лі.