- Що кажуть ваші спеціалісти?
- Зносилось. Якщо хочу жити, треба негайно робити пересадку.
- То чому ж вагаєтесь? Операція хоч і складна, але цілком надійна в наш час. До всього ж працюєте в клініці...
- Що з того? Такса для всіх однакова-двадцять тисяч. Це лише за пересадку. Плюс місячне лікування в клініці,
всього - сорок дві тисячі. А де їх візьмеш?
- Але ж інакше...
- Смерть мені обійдеться дешевше.
- І який же вихід?
- В одному з “рожевих” романів, містере Лі, я натрапила на подібну ситуацію. В молодої і симпатичної міс
почало відмовляти серце. Платити за пересадку штучного - немає чим. Крах! Міс доживає буквально останні дні. І
тут вона випадково знайомиться з одним симпатичним чоловіком років тридцяти. Спалахує любов. Але міс уже не
може звестися. І тут випадково виявляється, що її знайомий - мільйонер. Він платить за пересадку серця в
найкращій клініці, хеппі енд - і закохані летять на Гавайські острови... От і я теж чекаю симпатичного чоловіка,
який у мене закохається і випадково виявиться мільйонером.
- У вас, розвинене почуття гумору, міс.
- Це тому, що в мене просто немає іншого виходу.
ІІ
Вийшовши з лікарняного корпусу, Джо зупинився на східцях і з насолодою вдихнув свіже повітря, за яким так
зголоднів протягом місяця. Воно було прохолодне, з присмаком осені. Пливло павутиння, в парку кружляло листя.
Життя таки прекрасне! Навіть коли за нього доводиться так дорого платити!