- Вона ще й приходить до тебе у сни?
- Іноді... - Майкл посміхнувся (чи не вперше за всю розмову). - І навіть зрідка уві сні говорить зі мною. Але
наяву - ніколи.
- І давно ти... ну, зустрічаєшся із Дженні?
- Майже місяць.
Джо подумав і махнув рукою:
- Гаразд. Іди спати, Майкле.
- Після зустрічі з Дженні я ніколи не сплю. Я тільки лежу і вдаю, що сплю.
- Тоді йди ляїай і вдавай, що спиш. А ми тут... посидимо ще трохи.
Майкл покірно рушив, та нараз зупинився і рвучко повернув голову.
- А ви нічого лихого не вчините Дженні?
- Ми прийшли сюди не для того, щоб забрати в тебе Дженні. - Джо підійшов і легенько поплескав по плечі
Майкла, що злякано дивився на нього. - Заспокойся, старий. Хоч я, наприклад, і холостяк, але жінки мене ніколи не
цікавили. А мій колега, - кивнув він у той бік, де сидів на дивані Х’ю, - має дружину, яку дуже-дуже любить... (Х’ю
в пітьмі хмикнув). Тому вважай, що Дженні твоя...
- Моя... - Майкл усміхнувся і пішов на другий поверх, вигукуючи:- Моя, і нікому її не віддам! Моя, і нікому її не
віддам!
VII
- Що ти тепер скажеш, детектив-аматор? - ступив в освітлене коло інспектор Кларнес. -Кіно, чи не так? Як^ тобі
її величність чорна королева?