- Будь певен, спеціалісти зуміють дістатися до привиду. Але то вже не мій клопіт. Мені службою ввірено
охороняти в Місті порядок, і я виконаю свій службовий обов’язок! Привид може викликати в Місті паніку, а це -
непорядок. Тому його треба негайно ізолювати від суспільства.
- Х’ю, залиш цього вродливого привида під мою відповідальність.
- Гм... - Х’ю завагався. - Але яка з тебе відповідальність, якщо ти - приватна особа?
- Але ж не хто інший, а саме ти довіряєш цій приватній особі, - Джо тицьнув себе пальцем в груди, - довіряєш
найскладніші справи. І ця приватна особа ще ніколи тебе не підводила. Чи не так?
- Ти маєш рацію, Джо, але... - інспектор знову завагався. - В даному випадку справа неординарна. І я не можу
ризикувати своєю репутацією.
- Розумію: дружба дружбою, а служба службою?
- От і добре, що ти розумієш, а тому й не гнівайся на мене, - вже примирливо сказав інспектор. - Ми не знаємо
природи чи принципу дії цього привиду. А раптом станеться непередбачене?
- Що саме?
- Привид вирветься на волю і піде гуляти Містом.
- Гаразд, я все беру на себе.
- Ні, ти уяви, що зчиниться тоді в нашому зразковому Місті! Чутки, страхи, сум’яття... Почнуть хтозна-що
говорити. А дійде до начальства, що я знав про привид і не ізолював його, а випустив у Місто, як джина з пляшки,
- не носити мені цього значка, - показав на лацкан куртки, де світилися букви “КС”. - Ще мені потім і політику
пришиють, бо чортзна, чим дихає цей привид, адже про його політичну платформу в нього на лобі нічого не
написано.