шлунком!
“Аж під серце підпирає індик, - подумав він зі злістю. - І треба ж було напхати в себе стільки м’яса! Вдень
крутишся, пообідати ніколи, ну й наганяєш своє увечері, а потім задихаєшся уві сні, усіляка чортівня тебе душить,
товче...”
Поруч злегка похропувала дружина (вона завжди похропує, як ляже на. спину!), і Х’ю подумав, що давно б чао
уже їм обзавестися двома спальнями - не молодята ж вони. То молодим у однім ліжку, в одній спальні рай, а після
двадцяти літ такого раювання хочеться бодай іноді побути самому. Тільки ж як її викроїти, ще одну спальню?..
Одній дочці треба окрему кімнату, другій треба окрему кімнату, третій теж треба... І синові вона не зайва, бо вже
ого який вимахав! Оце вже разом буде чотири кімнати, та їм, батькам, спальню - п’ять. Та вітальня - шоста. Де вже
тут про сьому думати, як він і шестикімнатну віллу зі скрипом оплачує. А тут ще й три дочки на виданні - жах! Бо
троє весіль для батьків все одно, що три пожежі - геть спустошать! Довго потім погорільцем себе відчуватимеш. А
де тих грошей брати, як платня вже літ десять не збільшується, а ціни ростуть замалим не щомісяця. Особливо на
харчі. От вони індика за вечір ум’яли гуртом, тепер доведеться тиждень на вечерях економити, щоб залатати дірку
в сімейному бюджеті...
“У нашій країні не можна бути голодним, - заявив нещодавно президент. - Тим крикунам, які галасують, що в
нас дорогі продукти, я раджу одне: купуйте дешеві продукти, і все буде о’кей!.. Принаймні я так роблю і тому
ніколи не скаржусь на дорожнечу...” (Раз на тиждень ведуча телекомпанія на всю країну транслювала обід у
президента, під час якого телекамера заглядала в кожну тарілку глави держави, і всі бажаючі могли переконатися,
що президент споживає тільки дешеві страви і тому ніколи не скаржиться на високі ціни).
“Авжеж... - Х’ю знову перевернувся. - Наш президент мільярдер, то йому легко купувати дешеві продукти, а хай