Ганнібал

— Річ не в перестрілці, не в Евелді, — сказала Старлінг. — Якщо вони передивляються мою пошту, то, певно, річ у докторі Лектері.

— Ти ж, чорт забирай, здавала кожну звісточку, що він тобі посилав. Поговори про це з Кроуфордом.

— Ще й як поговорю. Якщо мене перевіряє ВПВ від Бюро, то про це я дізнаюся. Мабуть. Якщо це ВПВ від міністерства юстиції — то не певна.

Міністерство юстиції та його дочірня структура ФБР мають різні відділи професійної відповідальності, які теоретично мали б співпрацювати, але інколи конфліктують.

Серед співробітників такі конфлікти називають змаганням «Хто далі надзюрить», і агенти, які опиняються між двох вогнів, інколи тонуть. До того ж Генеральний прокурор із міністерства, політичний ставленик, може в будь-який момент утрутитися й перебрати делікатну справу у свої руки.

— Якщо вони знають, що Ганнібал Лектер щось замислив, що він десь неподалік, то мають тебе про це повідомити, аби ти була насторожі. Старлінг, ти часом… не відчуваєш, що він десь поруч?

Старлінг похитала головою:

— Я ним сильно не переймаюсь. Не в такий спосіб. Раніше я роками могла про нього не згадувати. Тобі знайоме те важке відчуття, таке сіре, свинцеве відчуття, коли ти чогось боїшся? У мене такого ніколи не було. Просто гадаю, що, якби в мене були проблеми, я б про це здогадалася.

— Що б ти зробила, Старлінг? Що б ти зробила, якби побачила його перед собою? Отак зненацька? Ти вже все для себе вирішила? Ти взяла б його на мушку?

— Взяла б його сраку на мушку, щойно дістала б пістолет зі штанів.

Арделія засміялася:

— А тоді що?

Усмішка Старлінг щезла.

— Тоді вибір за ним.

— Ти змогла б його пристрелити?

— Щоб він і мені кишки не випустив? Ти що, жартуєш? Боже мій, Арделіє, сподіваюся, до цього ніколи не дійде. Я була б рада, якби вдалося знов посадити його за ґрати і щоб при цьому ніхто не постраждав — і він сам теж. Хоча скажу тобі чесно: інколи я думаю, що як його колись заженуть у глухий кут, то мені варто втрутитись.

— Що ти таке кажеш?

— Якщо я там буду, у нього з’явиться більше шансів вижити. Я б не стала в нього стріляти через те, що боюся його. Він же не людина-вовк[102]. Вибір буде за ним.

— А ти його боїшся. Бо боятися варто.

— Знаєш, Арделіє, що насправді страшно? Страшно, коли хтось каже тобі правду. Мені хотілося б, щоб він уникнув голки. Якщо це в нього вийде, якщо його посадять у психіатричний заклад, то він становить достатній науковий інтерес, аби йому забезпечили пристойні умови. Проблем із сусідами по камері в нього точно не виникне. Якби він потрапив у буцегарню, я б подякувала йому за записку. Не можна вбивати таку людину — настільки божевільну, щоб говорити чисту правду.