11
Коли повернулися до хутора, там уже нікого не було.
Назад до Піщаного вони змушені були гуляти пішки, і Чотар сприйняв це за демонстрацію ставлення до них. Не вороже – але без особливої приязні. Піщане справді поводилося дивно. З одного боку село вимирало разом із унікальним курортним комплексом і потребувало хоч якихось нових людей та свіжих сил. Але з іншого – за першої ж спроби налагодити бодай якийсь контакт закривалося від чужих, не кажучи прямо, але даючи зрозуміти: стороннім тут не раді.
Хоча – чому не кажучи.
Таміла відверто, без політесу попросила їх забиратися.
– Як дістає ваша манера загадково мовчати! – буркнула Ольга.
– Відповім тим самим: дратує ваше бажання бігти попереду паровоза, – парирував Вадим. – До місця, де лишили нашу машину, десь година пішки. З моїм темпом – півтори. Ми тут, на щастя, самі. Наговоримося.
– Не забувайте…
Чотар легенько стиснув її лікоть.
– Я вже склав усе в голові, поки йшли сюди від доту. Тепер готовий пояснити хід думок. І дуже прошу, сховайте вашу манеру перебивати кудись подалі, бо тільки збиваєте.
– Ага, вас зіб’єш!
– Та годі вже гарикатися! – Вадим стиснув її лікоть дужче. – Послухайте, Олю. Так сталося, що за ці три дні, що ми разом, ваша донька стала мені так само рідною. Якщо дозволите, звісно.
– Бога ради! Аби допомогло в пошуках.
– Кажу, щоб зрозуміли – сам глибоко перейнявся. Але в світлі інформації, котра раптом сама припливла вчора до рук, ситуація розвиднюється. Не скажу, що нема причин для хвилювання. Навпаки, є, і дуже серйозні.
– Ви лякаєте мене.
– Мені самому лячно, зважаючи на лиху долю Жені Заплави. Проте зараз маю для вас аж дві втішні новини. Перша: мертвою Яну не бачили й не знайшли, а отже, десь тримають. Вона потрібна живою.
– Кому? Навіщо? Ну не тягніть, Господи!
– Звідси починається друга новина, – Вадим вів рівно, розважливо. – Не забули, я ж тут ще як таємний агент. Здається, щойно ми з вами знайшли сховок контрабандистів. А ще раніше на нього надибали Женя з Яною.
Ольга зупинилася, ніби різко натиснула на гальма. Вона відчула, як ноги приросли до землі, ураз налившись свинцем.
– Як?
ebooksa