— Так. І кожного разу він передавав з іншого місця. Причому перерва між другою і третьою передачею зовсім не велика, а з"явився він хтозна-де. Ось що: подзвоніть-но в міліцію — чи ведуть вони облік машин, що виїздять з міста?
— Заждіть! — майже крикнув Потапов. — Пригадуєте, я доповідав вам про вантажну машину, що зупинялася напроти інституту? Зараз мені сказали, що це була машина оперного театру. — «Царський трон… опера «Борис Годунов», — промайнуло у нього в думці.
— Так? Ну що ж, перевірте і цей варіант. А поки що подзвоніть в міліцію. Дзвоніть звідси…
Черговий з відділу регулювання вуличного руху монотонно диктував Потапову номери машин, що пройшли через приміський контроль.
— Швидше, швидше, — квапив його Потапов.
І ось він чує: «МЕ-64–07, оперний театр, північне і південне шосе…»
— Стоп! Поки що досить. Дякую. — Потапов кинув трубку і занепокоєно подивився на полковника. — Машина оперного театру була на північному і на південному шосе.
— Так… — Полковник повільно пройшов по кімнаті, не дивлячись на Потапова. — Цікаво. Ану лишень подзвоніть у відділ кадрів оперного театру — довідайтесь, хто водій машини.
Потапов ще не встиг пояснити начальникові відділу кадрів, що йому треба, як той сам запитав:
— Вас, мабуть, цікавить наш шофер Гудков?
— Мене цікавить водій вашого грузовика, що їздив на північне і південне шосе.
— На північне і південне? Не розумію. У нас у театрі тільки одна вантажна машина.
— Який номер?
— МЕ-64–07.
— Прізвище водія?
— Гудков. Сергій Михайлович Гудков.
— Коли взяли на роботу?
— Недавно. Але ось яке діло: сьогодні він не вийшов на роботу. З гуртожитку виїхав о пів на шосту і на роботу не з"явився. Я його на ранок викликав до себе, та він не прийшов ні до мене, ні в гараж.
— Навіщо ви його викликали?
— В його анкеті я помилку знайшов. Хотів з"ясувати.
ebooksa