Підняти вітрила!

22
18
20
22
24
26
28
30

— Чернець… чернець — пан П"єр Ваян!

Ієремія постукав у двері капітанської каюти. Зсередини почув вибачливий голос Мігу:

— Нічого мені не привиділось! Ось паспорт: я знайшов його в бесагах!

Оскільки ніхто не відповів на стукіт, Ієремія постукав ще раз, потім відчинив двері й зайшов усередину.

— Пане, Герасім послав мене…

Але враз затнувся, бо капітан, глянувши на якусь книжечку, пополотнів, і руки затремтіли, мов у хворого.

— Так, це його паспорт!.. — прошепотів він, і стіни каюти попливли перед ним.

На першій сторінці було чітко виведено: «П"єр Ваян» і всі необхідні дані, але з фото дивився якийсь незнайомий чоловік років сорока, з довгим кістлявим обличчям, з орлиним носом, з важкими бровами над пронизливими очима. Антон Лупан блискавично згадав, що цей погляд він уже відчув на собі на пристані Галати з-за спини Акопа, трохи згодом ще раз відчув його, коли мимохідь побачив, як зблиснули очі старого торговця тютюном на базарі. Враз він усе збагнув, і його охопив розпач. Щастя, яке оповило душу в Стамбулі, коли вірив, що знайшов друга, тепер розвіялось. Паспорт — безперечний доказ смерті П"єра Ваяна, оскільки чоловік на фото інакше не зважився б користуватись його документами.

— Пане, що сталося? — спитав його перелякано Мігу. — П"єр Баян — ваш друг чи ворог?

— Цей чоловік не П"єр Ваян, а його вбивця! — відповів Антон, витяг шухляду і взяв револьвер. — Де він зараз?

— На палубі, на носі. Я ще вчора вранці запідозрив, що тут щось не чисте, але коли знайшов паспорт, то подумав…

Хлопець замовк.

— Мігу, іди в каюту, підніми людей! — звелів Антон, ховаючи револьвер до кишені. — Але роби все спокійно, ніби нічого не трапилось.

Ієремія стояв біля дверей і спантеличено дивився на них.

— Що таке, Ієреміє? — капітан нарешті побачив його.

— Пане, вже четверта година, а Скіроса не видно й сліду.

— А маяк?

— Не бачили ми й маяка цілу ніч.

— Гаразд, розберемося з цим пізніше. Зараз у нас інший клопіт. Чернець на палубі?

— Так, дідько його знає, що він собі думає, але десь о третій вийшов з каюти й стоїть на носі, мов мумія.