— Ні, в дечому він нам допоміг. Без нього ми не схопили б убивцю П"єра. Чи ти думаєш, що він спокусився дошками кіра Леоніди?
— Справді, за це слід подякувати йому. Гадаю, ви дозволите, пане, трохи полегшити його майно. Ми наражаємо своє життя на небезпеку без ніякісінької плати!
— Розрахуємось пізніше. А зараз слід приготуватись.
— Ну, кому це нічого було робити й він заткнув рушницю?
То Ієремія своїм звичаєм узявся чистити мушкет і побачив, що цівка заткнута клоччям.
— Ага, ось воно що! — скрикнув Герасім, ляснувши себе долонею по лобі. — Ану, хлопці, всі перевірте рушниці, бо це ж про них випитував негідник, побачити б мені його із зашморгом на шиї!
І справді, всі рушниці були заткнуті.
— Ось чому він учора весь день сидів у каюті! — сказав Герасім.
Ієремія, який стояв у дозорі, обернувся до капітана й сказав:
— Здається, я бачу землю!
Прямо на кінці бугшприта з"явилась біла пляма. Мігу видерся на клотик і, приклавши руку дашком до очей, гукнув:
— Це острів!
— А тепер глянь ліворуч, там не видно нічого?
— Ніби мріють якісь гори!
— Це, мабуть, гори Кокіла на Скіросі, а перед нами, очевидно, острів Скандзура.
Пірат, почувши назву, заметався в мотузках.
— Так, місце гарне! — вів далі Антон, підходячи ближче до нього. — Острів безлюдний, далеко від морських шляхів… Слухай, розбійнику, зараз, коли в тебе все одно нема виходу, скажи, скільки тут твоїх людей?
Безбородий пропік його очима й скреготнув зубами.
— Пане! — підскочив кок. — Дозволити Ісмаїл, він буде говорити!
— Не треба, Ісмаїле. Обійдемося й без нього! Хлопці, ану йдіть сюди, помізкуємо, що робити!..
ebooksa