АДНАНА
Скандзура — маленький горбистий острів завдовжки кілометрів сім, завширшки зо два, загублений між островами Скірос та Іліодромія на архіпелазі Північні Споради. На захід від нього є ще кілька маленьких безіменних острівців, таких дрібних, що на більшості карт вони навіть не згадуються.
«Сперанца» прибула до пустельного острова 23 липня об одинадцятій годині. Вітер вщух, і решту дороги вони йшли дуже повільно, на превеликий жаль Ісмаїла: очікуючи боротьби з піратами, він весь час розтирав біцепси.
Антон Лупан побачив у підзорну трубу якихось людей серед кущів на березі. Усі вони в чоботях, у довгих каптанах, на головах в одних тюрбани, в других зелені пов"язки. З вигляду їх можна було б сприйняти за мирних людей. Побачивши корабель, що йшов морем, вони витягли з кущів довгу шлюпку, зіштовхнули її на воду, й за кілька хвилин дві пари весел почали виблискувати в сонячному промінні.
— Десять метрів! — крикнув Хараламб, який, перехилившись через парапет, весь час кидав зонд.
До берега лишалося не більше восьмисот кроків. Людей у шлюпці можна було роздивитися неозброєним оком, вони налягли на весла, а їхній старший, стоячи на кормі, пильнував за шхуною, що наближалася.
— Вісім метрів! — крикнув Хараламб.
Антон опустив підзорну трубу й звелів:
— Носом до вітру! Кинути якір!
Герасім крутнув стерно, «Сперанца» повільно стала Носом проти вітру, задзвенів якірний ланцюг, з плескотом упав у воду якір, а на щоглах спустилися вітрила.
— Тепер усі по місцях, і робити так, як вирішили! — звелів Антон.
Шлюпка наближалася з кожним помахом весел. Акоп не витримав і почав скімлити, заламуючи руки:
— Ефенді, навіщо ви хочете мене занапастити? Хіба не краще нам піти своєю дорогою?
Герасім презирливо глипнув на нього:
— Пане, якщо ти не заспокоїшся, я тебе зв"яжу і кину в трюм до Безбородого, та ще впхну і кляп у рота, як це зробив йому! Краще спускайся вниз, як тобі сказано!
— Не піду! Буду тут! — Вірменин швидко метнувся до люка.
— Гаразд, але хоч поворухнешся, то я дам тобі по загривку!
Шлюпка пройшла ще трохи й притишила хід, ніби вагаючись. На палубі «Сперанци» стояли тільки двоє людей біля парапету, ще двоє вовтузились біля борту, а більше нікого. Коли шлюпка підійшла метрів на двадцять, чоловік біля стерна гукнув:
— Привіт, капітане! Яким вітром занесло вас сюди?
ebooksa