— Поганим! — відповів Антон. — Здається, ми збилися з курсу. Ви не знаєте, в який бік Скірос?
Люди в шлюпці підійшли ближче. Було їх п"ятеро.
— Скірос? Він десь тут, ми й самі до пуття не знаємо, бо й нас тижнів два тому, коли йшли в Салоніки, шторм викинув на берег. Відтоді чекаємо якогось корабля, і, видно, бог послав вас.
— Ну, коли так, то прошу! Ми можемо довезти вас до Скіроса або до Пірея.
Люди в шлюпці перезирнулися.
— Ви йдете із Стамбула? — спитав стерновий, м"яко усміхаючись.
— Так, із Стамбула.
— У вас є якийсь багаж, чи йдете з баластом?
— Є й вантаж, і ще дещо.
Люди в шлюпці зацікавлено перезирнулися.
— Та чому ви не піднімаєтесь на борт?
Акоп глухо застогнав, вгородивши нігті в тент на люкові.
Люди з шлюпки раптом усі кинулись через парапет; але перш ніж вони вихопили ятагани з піхов, на них дивилися п"ять рушниць із п"яти різних місць, Негріле виривався з рук Мігу, клацаючи зубами.
Пірати закам"яніли з перекошеними обличчями: погрозливо спрямовані на них цівки рушниць готові були вивергнути вогонь і свинець.
— Хто поворухнеться, буде продірявлений! — гаркнув Герасім.
Антон Лупан підійшов до ватажка, одним рухом зірвав з нього пояс, і ятаган та два вигнутих ножі в дерев"яних піхвах з грюкотом упали додолу.
Вірменин ще раз застогнав і вже не ворушився.
Коли пірати були роззброєні, капітан сказав одному о них:
— Візьми мотузку і зв"яжи всіх!
Пірат люто глипнув на нього.
ebooksa