Підняти вітрила!

— Не чуєш? — підштовхнув його дерев"яними піхвами стерновий «Сперанци».

За кілька хвилин четверо розбійників були зв"язані, мов снопи. Герасім зв"язав п"ятого, склав їх усіх біля трюму і зв"язав ще раз, уже всіх разом, зробивши з них тюк.

— І це все? — здивовано спитав він, дивлячись довкруг.

Справді, все тривало не більше півгодини і відбулося тик спокійно, аж не вірилось, що вони зустрілися з піритами.

— Стривай, Герасіме, ще не все! — відповів капітан, спрямувавши підзорну трубу на берег. — Зараз візьмемо шлюпку й провідаємо їхню домівку. Може, вони забули там щось. А тим часом витягніть Безбородого, бо він задихнеться в трюмі.

Хараламб та Крістя Бусуйок відтягли Акопа з люка, розв"язали тент, зайшли в трюм і викинули звідти надвір Безбородого, мов лантух. Пірат важко упав на своїх.

Ті спершу здивовано закричали, потім обсипали його лайками й прокляттями.

— Витягніть йому кляп, хай і він відповідає! — звелів Антон.

Але, на загальний подив, Безбородий, хоч і швидко отямився, мовчав, тільки кидав презирливі погляди на своїх поплічників.

— Ага, видно, ти незадоволений нами! — вигукнув один із піратів, метаючи полум"я з очей.

— Чому ви кинулись, не бачачи мене, як було домовлено?

Пірат, це був грек, такий миршавий, що аж дивно, як він опинився в цьому товаристві, вибухнув:

— То ми ще й винні? Ти живеш, як бей, у розкішних готелях то в Стамбулі, то в Піреї, а ми потерпаємо на безлюдному острові, що одного дня нас захопить військовий корабель і всіх повісять. Ми місяцями сидимо тут, а ти попиваєш каву та посмоктуєш цибух у «Пера-Палаці»! Е, ні, капітане, від самого початку ми не так домовлялися! — При цих словах пірат обернувся до Антона: — Пане, я хочу сказати все!

Безбородий пропік його поглядом і смикнувся до нього, але тільки безсило застогнав у мотузках.

— Думаєш, якщо все вибовкаєш, то уникнеш зашморгу? — презирливо спитав він.

Пірат люто заметався, і лють зробила цього хирляка страшним.

— Уникнути зашморгу? Ти ж дуже добре знаєш, що цього разу його не уникне жоден з нас. Але я хотів би тільки одного: щоб тебе повісили раніше від мене… Пане, питайте, я скажу все.

— Про все ми поговоримо пізніше. А зараз скажи, скільки ще людей на березі?

— Троє, але один немічний, я вже й не знаю, звідки це в нього, може, від страху, може, бог покарав цією дитячою хворобою, але коли він бере в руки ніж чи ятаган, то його хапає падуча.

— Де вони зараз, ті троє?