— І тому ти взявся за піратство, га?
— Я не пірат. Я моряк.
— Моряк із черепом на щоглі!
Через кілька хвилин троє піратів були зв"язані на палубі «Пенелопи» і настрашено дивилися на чужинців, які нишпорили по кораблю. Антон підійшов до носового люка, замкнутого зовні на засув, відчинив його й закам"янів.
Унизу біля трапа виднілася якась постать, стискуючи в руці ніж. Побачивши незнайомця, який розгублено дивився вниз, вона випустила ніж і тихенько скрикнула. Це була дівчина років вісімнадцяти з засмаглим обличчям, з чорними очима, з волоссям, мов сонце перед заходом. На ній сіра парусинова кофтина, такі ж самі шаровари, підперезані арабським поясом і зав"язані на щиколотках.
— Хто ти? — спитав Антон, неспроможний відвести від неї погляд.
Дівчина показала пальцем на себе:
— Я?.. Аднана… А ти?
Її очі стали великі, усмішка перейшла в сміх, вона стріпнула головою, ніби хотіла пересвідчитись, чи це не сон, і кинувшись по трапу, підбігла до Антона.
— Ти бити Гусейм, знаю! Я трохи по-грецьки. Ти арабською ні? Французькою, так?
— Звідки ти знаєш французьку? Ти не Гусеймова сестра?
Аднана стріпнула головою, розвіявши світле волосся, ніби хотіла показати безглуздість цього запитання, 1 почала швидко говорити по-французьки з марсельським акцентом, густо пересипаючи мову іноземними словами.
— Я не його сестра. Я сірійка. Він викрав мене, коли мені було десять років…
Герасім, відчинивши тим часом люк, вигукнув:
— Кіре Яні, то це ви?
Дівчина підвела очі й побачила Гусейма.
— Не бійся, Аднано! — заспокоїв її Антон, побачивши, що вона затремтіла. — Відтепер ти під нашим захистом.
— А решта де? — спитала Аднана, злякано глянувши на берег. — Вони пішли вчора звечора на берег, бо сьогодні має прибути Безбородий…
— Він таки прибув, але потрапив нам до рук, разом н усіма!
— Кіре Яні, невже це справді ви? — знову вигукнув Герасім.
ebooksa