Антон Лупан глянув на вершину пагорба, де почала гойдатися шорстка трава, на обрій і сказав до своїх:
— Хлопці, наведіть порядок на палубі і будьте готові підняти якір. Через півгодини буде північний вітер. Бідолашному Ісмаїлові вже надокучило, мабуть, чекати нас. — Потім обернувся до Аднани, яка тінню ходила ні ним, злякано позираючи на Гусейма. — Ти хочеш нам допомогти?
Дівчина кивнула головою, кліпнувши повіками. В очі Антонові хлюпнула хвиля подиву, і він на мить завагався, не знати чому.
— Пірати звили кубло на цьому острові чи в іншому місці?
— У них багато кубел, я всіх не знаю. І ніхто не знає всіх, бо Безбородий приховує їх, у кожному місці її нього інші люди, вони незнайомі між собою. Ці, яких ви захопили, тільки два роки тут. Справжнє їхнє гніздо в Александрії. Там кожного з них вважають за порядну людину — один моряк, другий купець.
— Мають, певно, й кораблі.
— Так, з місяць тому приходив сюди один.
— І куди він пішов?
— Як я зрозуміла, в Александрію, взяв у печері частину здобичі, яка зібралася тут за два роки.
— Що за печера?
— Я можу показати, якщо хочеш.
До них підійшов Мігу.
— Пане, — сказав він таким тоном, наче повідомляв найбільшу таємницю, — внизу в каюті є клітка з голубом.
Антон Лупан усміхнувся з його таємничого тону.
— Голуб, кажеш? Сподіваюся, ти не дуже злякався?
— Ви про що? — спитала Аднана, а дізнавшись, «похмурніла. — Це поштовий голуб. Безбородий бере його з собою й посилає ним звістки.
— Тепер усе ясно! — просвітлів Мігу, коли капітан переклав йому слова Аднани. — А я й не знав, що голуби такі розумні…
— Не всі, Miry, а тільки поштові. Якщо їх не дуже довго тримати в іншому місці, щоб не призвичаїлись до нього, то вони повертаються до свого гнізда.
— А в бесагах Безбородого до чого він міг звикнути? До темряви? Так він і через рік повернеться назад!..
Коли юнга пішов, задоволений, що розкрив таємницю, Антон глянув на Аднану:
ebooksa