Підняти вітрила!

— Відпусти нас, мене й Гусейма, — правив своєї пірат, — і я скажу тобі, де француз.

— Який француз?

— П"єр Баян, твій друг!

Люди остовпіли, тільки очі їхні перебігали, нічого не розуміючи, то на капітана, то на Безбородого. Антон схопив пірата за барки, затремтівши:

— П"єр живий?

— Живий. І якщо ти мене відпустиш, я скажу тобі, де його знайти.

— Як можеш доказати, що ти його не вбив?

— Он він бачив! — Безбородий кивнув на Гусейма.

— А іншого свідка ти не знайшов? — насмішкувато спитав Антон, хоч думки його закрутилися клубком у голові.

Невже П"єр справді живий? Невже Безбородий тримає його десь у схованці і тепер він міг би нарешті знайти свого друга, який зник стільки літ тому?

— Інші нічого не знають, — вів далі Безбородий. — Можеш повірити мені й Гусеймові… Ну, то як, капітане?

Безбородий бачив хвилювання Антона, бачив його збудження і був певен, що той подоланий.

Капітан «Сперанци» якусь мить стояв мов укопаний. Ніхто не знав, що з ним відбувається.

— Ні! — здавлено вигукнув він нарешті. — Будь що буде, але я не маю права тебе відпускати. Вашу долю може вирішити тільки суд!

— Ну, то ти ніколи не знайдеш П"єра Ваяна! — скреготнув зубами Безбородий.

— Якщо він справді живий, то знайду. І без твоєї допомоги. Але сподіваюся, на суді ти сам усе скажеш.

— Навіщо? Щоб міцніше затягли зашморг?

Та капітан уже не слухав його.

— Підняти якір!

Герасім і Мігу кинулись відв"язувати вітрила, Крістя Бусуйок завовтузився біля фока й найтова, питаючи сам себе, якого дідька не просинається кок. Хараламб з Ієремією налягли на ручки кабестана.