— Підняти фок і найтов! — гукнув Антон, беручи в руки стерно. — Гей, а чому Крістя сам? Де Ісмаїл?
У цей час від лівого борту почулися один по одному два сплески й розпачливий крик Аднани.
— Що сталося? — спитав капітан.
— Безбородий і Гусейм стрибнули у воду!
Дві піняві смуги неймовірно швидко тягнулися морем до берега. Ієремія кинув кабестан і схопив рушницю.
— Стривай, не стріляй! — зупинив його капітан, бо Безбородий потрібен був йому живий. — Хай вийдуть на берег, а там зупиниш їх! Спустити шлюпку!
Діти на березі злякано кинулися врозтіч. Уздовж берега стрімко, але велично спокійно, не хвилюючи води, ніби то була тільки тінь, мчала спина якоїсь тварини. За нею ще одна, потім ще, перетинаючи дорогу втікачам.
— Акули! — закричала Аднана.
Антон схопив її за плечі й відтягнув убік, ніби хотів затулити від жахливого видовища.
Перша акула ринулася вперед, ударила хвостом по воді й перевернулася на спину, показуючи білий живіт. Почувся страхітливий крик, море почало забарвлюватися в червоне.
Другий утікач метнувся вбік, хотів був повернути до корабля, але акула ударила хвостом по воді біля нього, перевернулася на живіт і потягла його в глибину, залишивши на поверхні тільки рожеву хвилю.
Пірати на кораблі дивилися поверх парапету витріщеними від жаху очима.
Ієремія, погамувавши тремтіння, відклав мушкет убік.
— Справедливий присуд! — обізвався він тихо, ніби сам до себе.
Але у важкій тиші, що запала, всі почули його шепіт, і кожного пройняв дрож.
— Ну, а далі що будемо робити, капітане? — спитав Герасім із перекошеним обличчям, хоч і був звичний до всього.
— Хто нам тепер скаже, де нам знайти вашого друга?
— Не знаю! Але ми його знайдемо, хоч би для цього й довелося обнишпорити всі моря й океани!
Він сказав це таким тоном, що в стернового не залишилося жодного сумніву.
«Сперанца» ішла на північ, коли з"явився Ісмаїл, протираючи очі, здивований, що вже вечір. Гай-гай, багато дечого з того, що сталося потім, могло б бути інакше, аби кухар, який знайшов листа в свиті Безбородого, вийшов на палубу трохи раніше.
ebooksa