Антон Лупан зрозумів ще тоді, коли привів Аднану додому, що за цілий день старий не міг зробити більше десяти кілограмів каната, а тільки на цій вулиці було п"ять майстерень, кожна з яких виробляла сто разів по стільки.
— Але ж вони не такі, як мої! — сказав старий, з глибоким сумом похитуючи головою.
Може, й справді канати ручної роботи міцніші, але покупці шукали дешевих, моряки купляли те, що було в лавках. Кілька старих капітанів, зрідка прибуваючи в Марсель, інколи заходили сюди купити канати, до яких вони звикли. Але в порт приходило дедалі менше вітрильників, а старі капітани зникали один по одному.
— Тату, давайте трохи перепочинемо! — запропонувала Аднана.
Антон відвів її вбік. Він знову вагався, але вже не так, як уранці, — і серце в нього билося інакше, і очі блищали інакше, і інакше він стискував кулаки. І раптом сказав, відважно дивлячись їй в очі:
— Аднано, ми вирушаємо через Атлантику!
Ці слова, сказані швидко і впевнено, ніскілечки не здивували маленьку сирену, і вона сказала теж швидко й рішуче:
— Візьми й мене з собою!
— Ні, Аднано… Там дуже важко… Але ти нас чекай, ми повернемось… А тим часом екіпаж «Сперанци» вирішив тебе удочерити і доручив мені подбати про вашу долю. У твого батька поганий зір, він скоро не зможе працювати.
— Зможу, зможу! — м"яко, але вперто сказав старий. — Цю роботу треба робити руками, а не очима. Аби пальці були вправні, очі можуть і відпочити.
— Я хотів відкрити для вас квітковий магазин, він тобі найкраще підійшов би. Але мої люди не розуміють, як можна торгувати квітами. І тоді Ісмаїл запропонував, як він говорить по-нашому: «Робити хліб!»
— Тобто пекарня! — вигукнула Аднана, враз відчувши запах борошна, гарячої печі, запаморочливий дух печеного хліба, забувши на мить, що сирена залишається самотньою.
— Годувати людей — це дуже добре! — жваво обізвався старий.
— Отже, ми зійшлися на пекарні, — вів далі Антон. — Я вранці бачив оголошення, що здається в найм пекарня, і подумав, що Ісмаїлова думка найпідходящіша… Зараз уже все вирішено — залишилось тільки підписати контракт. Два робітники й майстер погодились залишитися з тобою.
— Отже, з завтрашнього дня почнемо пекти хліб? — вигукнула Аднана.
— Можна і з завтрашнього.
— З"явиться нова фірма: «Пекарня «Сперанца». Екіпаж не буде проти?
— Навпаки. Зрадіє від щирої душі.
Старий підвів очі, і в його голосі почулось пожвавлення:
— Будемо робити сухарі для моряків! Це краще, ніж булочки…
ebooksa