Стаса можна було попросити зробити найбільш невдячну роботу, послати в магазин, зустріти чиюсь передачу з потяга. Він ніколи не відмовляв. За ці дрібні, здавалося, послуги іноді не вважали за потрібне й подякувати. Стас не ображався. Він добра людина. Життя Стаса — наче не лише його життя. Воно просто впліталося в долі й будні спочатку однокласників, потім однокурсників, потім просто друзів-приятелів або ж колег на роботі. Не всі ті, які користувалися його добротою, знали про його особисте життя, а дехто не цікавився навіть, де він працює, чи одружений. Чи здоровий…
Станіслав розповідав про себе з неохотою, але Богдан щиро цікавився, розпитував, і, відчувши це, Стас розповів, що працює в ріелторській фірмі, винаймає житло, бо свою квартиру віддав дружині, яка його кинула.
Надія знала Стаса давно, ще з інституту, але не звертала на нього уваги, бо поруч завжди був Богдан. Він і тільки він був об’єктом її обожнювання й любові. Справжньої, палкої, страдницької і (мабуть, вона це відчувала) невзаємної.
Попрощалися приблизно о десятій вечора. Богдан вивів Стаса з під’їзду, трішки пройшлися.
— Як гарно, що ми зустрілися! — Богдан подав Стасові руку. — А то прожили б у сусідніх будинках усе життя й жодного разу не зустрілися. Несправедливо.
— Так, несправедливо, — з якимось сумом повторив Стас.
Співробітник ЦРУ Майкл Давніс розгорнув теку, яку щойно занесли шифрувальники, і нетерпляче почав читати.
Майкл Давніс підвівся з-за столу, походив кабінетом і знову сів у крісло. Перед ним лежав ще один документ, який принесли сьогодні. Його надіслав Держдепартамент для врахування в роботі. Після того, як Майкл Давніс ознайомився з донесенням свого агента «Чичеріна», він ще раз уважно прочитав лист із Держдепа, підготовлений, вочевидь, Посольством США в Україні.
Як свідчить аналіз матеріалів, отриманих з різних джерел в Україні, обстановка в країні нестабільна. Це зумовлено діями нинішньої української влади, яка, використовуючи корупційні схеми, приділяє увагу особистому збагаченню, не піклуючись про життя простих громадян, допускаючи в своїх діях елементи потоптання прав і навіть потураючи злочинним елементам. Основну провину за нестабільність і економічні негаразди в країні громадяни покладають на нинішнього главу держави.
Дії Президента справді викликають не лише здивування, а й цілковите нерозуміння представників дипломатичного корпусу низки країн, в тому числі США.
У цих умовах суспільство починає самоорганізовуватися, створювати об"єднання і групи для боротьби з режимом. Наприклад, окрім відомих і впливових у політичному сенсі партій і громадських рухів, існує організація «Проти всіх», члени якої не визнають жодних політичних авторитетів і за своїм розумінням, здебільшого наївно й примітивно, починають протидіяти владі. Переважно поки що на словах. Вони і проти «нових українців», тобто сучасних нуворишів, що збагатилися за рахунок порушень під час приватизації об’єктів народного господарства, і проти багатіїв — державних чиновників, які нахапали мільйони доларів теж за рахунок держави, і проти комуністів, і проти націоналістів, і проти молодіжних націоналістичних та сучасних комсомольських організацій. Вони проти союзу з НАТО і проти закабалення України Росією. Члени організації походять з різних верств суспільства, їхні ідеї туманні, способи й методи боротьби невідомі.
Влада вже почала боротьбу з цією групою, в тому числі й використовуючи правоохоронні органи. Але багато хто розуміє, що в ідеях групи є щось раціональне. Під впливом сумбурних (дитячих, юнацьких) ідей по-іншому на життя стали дивитись і дорослі, у т. ч. й державні мужі, і співробітники тих же таки правоохоронних органів. У суспільстві вимальовується загальна ідея — так далі жити не можна.
З неофіційних джерел отримано інформацію, яка потребує підтвердження й уточнення, щодо ще кількох організацій, діяльність яких не є публічною. Так, існує на ділі підпільна й глибоко законспірована організація, яка роками готується до того, щоб вивести в керівництво держави свою людину. Членами її, за непідтвердженими даними, є співробітники української спецслужби. Водночас не виключено, що цю інформацію поширюють деякі співробітники СБУ, щоб закамуфлювати власну індивідуальну діяльність, оскільки серед її офіцерів є люди (переважно зі «старих» кадрів), які вважають своїм обов’язком порятунок вітчизни й українського народу від, як тут прийнято висловлюватися, влади олігархів і злодіїв.
За останніми даними, існує ще одна організація, яка планує таку саму операцію. До неї входять люди з «грошовитих кіл», а точніше — олігархи. Вони теж готують «свого» на верхівку влади. Більше того, за даними джерела, близького до Адміністрації Президента, ці люди вже його підготували, він уже у владі, але ще не на дуже високих щаблях. Олігархи використовують різні методи: зміцнюються економічно, не гребують підкупом, прибирають противників, організовують і щедро оплачують піар-акції. Отож в Україні на сьогодні є кілька груп, інтереси яких збігаються…
Слід звернути увагу на таке: жодна з цих нових організацій і груп поки що не висловлює позиції щодо можливої допомоги іноземних держав. Сполучені Штати Америки також поки що не фігурують у планах і навіть у риториці цих організацій.