Я сторопів, Летиція тим паче.
— Звідки… Як ви здогадалися? — пролепетала вона, теж англійською.
Він відповів так, що я зрозумів, а Летиція — ні:
— Я відчуваю гіркувато-солодкий смак полинного лікеру, це не чоловічий напій.
Вона опустилася на коліна біля узголів"я, взяла Грея за руку і намацала пульс.
— Ви ще не зовсім отямилися. Це нічого, головне, що прийшли до тями.
Лорд Руперт спробував піднятися, але у нього нічого не вийшло. Зірвався стогін, голова знеможено впала на подушку.
— Що за чортівня… Не можу поворухнутися… Я згадав. «Русалонька» загинула. Мої люди теж. Чому я живий? Де я?
— Вас врятувало диво, — відповіла вона, задоволена, що мова контуженого стає все більше усвідомленою. — Ви на французькому кораблі.
— Франція — союзниця Іспанії. Якщо моя країна воює з іспанцями, то, значить, і з вами. Я в полоні?
Вона кивнула.
— Це не так важливо. Головне, ви живі. Дякуйте Господу.
— Якщо я залишуся паралізованим, то нема за що. — Гіркий усміх скривив бездоганну лінію рота. — Де ми знаходимося, міс?
Летиція злегка зашарілася, але протестувати проти такого звертання не стала.
— Поблизу якогось маленького острова. Завтра до ранку будемо на Мартиніці. Ви домовитеся з капітаном про викуп, і вас звільнять. А поки що лежіть і не намагайтеся рухатися. Я скоро повернуся. Кларо, якщо щось трапиться, кричи на всю горлянку.
Вона вийшла, а полонений глянув на мене і раптом підморгнув.
— Здоров був, приятелю. Коли ти злетів із небес, я, чесно кажучи, уявив, що ти — янгол смерті.
Я скромно опустив очі, відчуваючи себе потішеним. За янгола, хай навіть і смерті, мене ще ніколи не приймали.
— Чому вона назвала тебе «Клара», бойовий товаришу?
Я злегка сіпнув головою — чи вам не знати жінок, мілорде. Вони такі неспостережливі.
ebooksa