— Тум! Тум! — Тум!
— А-а! — дитина верещить і залазить під піч.
Молодиця відчуває, як стискається її серце.
— Тум! Тум! — Тум!
Як воно нестерпно ниє.
«Ой, погано, погано мені…»
— Сестро, цур тобі, пек! Відчиняй!
— Брате, ти, чи що?
— Та я вже, лиху тобі годину!
Молодиця встає. Збирається з силами. Відкидає защіпку на дверях.
«Як же болить серце…»
— Мишко, що там?
— Нічого, відчиняй уже!
— Заходьте!
Зайшов брат — козак Конотопської сотні та ще якийсь наче теж козак, тільки в чорній сорочині.
— Сховаєш цього у чулані. Я піду, може, ще чоловік із двоє приведу.
— А чого ж у чулані, хай…
— Мовчи й слухай, що я тобі велю!
Брат пішов. Незнайомець зняв із-за спини меч, змотав пасок, дістав якусь срібну фляжку, ковтнув разів два, хотів закрутити. Жінка закривала двері та від пережитого потрясіння запаморочилось у голові. Вона вхопилася за незнайомця і ненароком вибила з його рук фляжку. Її вміст розлився на підлогу.
— Ой, вибачте, я зараз приберу.
ebooksa