— Дурень! — прошепотіла жінка.
Тіло прекрасної жінки згоріло. Підборіддя всохло, щоки та очі запали.
— Бабусю, це ж
— Чотири тисячі років тому, — пробурмотіла вона.
— Сесі! — Дідусь шаленів. — Запхни Джека в яку-небудь собаку або дерево! Куди завгодно, тільки не в мою безглузду голову!
— Геть, Джеку! — скомандувала Сесі.
І Джек вийшов.
І тут же переселивсь у вільшанку, що сиділа на гілці.
Змарніла Прабабуся так і стояла в темряві. Внутрішнім поглядом Прадідусь вернув їй молодше тіло. Її очі, щоки і волосся вбралися знову в колір. Він охайно поклав її в александрійському саду, коли той був юний.
Прадідусь розплющив очі.
Сонячне світло засліпило кузенів, котрі все ще лишалися з ним.
Дівчина все ще сиділа через прохід.
Кузени аж підскочили, ховаючись за його поглядом.
— От дурні! — промовили вони. — Навіщо гаяти час на
— Так, — прошепотіла Сесі. — Зараз же! Я переміщу розум Дідуся в її тіло і сховаю її сни в його голові. Він сидітиме тихесенько. А всередині ми всі будемо акробатами, гімнастами, лиходіями! І кондуктор пройде, навіть не здогадуючись.
Голова Прадідуся сповниться диким сміхом, оголеним натовпом, у той час як його істинний розум буде в пастці голови цієї прекрасної дівчини. Як же весело в потязі в жаркий полудень!
— О, так! — всі закричали.
— Ні. — Прадідусь дістав дві білі таблетки і проковтнув їх.
— Стій!
— Чорт забирай! — видихнула Сесі. — Це був такий прекрасний, зловісний план.