Із праху посталі

— Ну ж бо, — зашепотіла Сесі, вгамовуючи паніку. — Я добре виспалась і проїду з вами частину шляху. Дідусю, я навчу вас, як триматися, а ще — тримати й стримувати ворон і стерв’ятників у вашій клітці.

— Ворони! Стерв’ятники! — запротестували кузени.

— Тихо, — сказала Сесі, втрамбовуючи кузенів, ніби стару неочищену люльку тютюном. Далеко-далеко її тіло лежало на єгипетських пісках, але дух кружляв над ними, торкався їх, розштовхував, зачаровував, утримував. — Дивіться і насолоджуйтесь!

Кузени подивилися.

І справді, блукати по верхніх поличках стародавньої гробниці було все одно, що виживати в тьмяному саркофазі, де спогади, склавши прозорі крильця, лежали, немов перев’язані стрічками бандеролі, в папках, пакунках, закутаних у саван фігурах та розкиданих повсюди тінях. То тут, то там особливо яскравий спогад, подібно єдиному променю бурштинового світла, осяював і надавав форму золотій годині літнього дня. Пахло потертою шкірою, паленим кінським волосом і ледь помітним запахом сечової кислоти від жовтяничних каменів, об які терлися їхні лікті.

— Дивіться, — прошепотіли кузени. — О, так! Так!

Наразі вони спокійно дивилися крізь припорошені пилом шибки древніх очей, спостерігаючи за величезним пекельним потягом, який ніс їх уперед, і за зеленувато-коричневим осіннім світом, що проносився повз них, як ніби повз будинок з вікнами, затягнутими павутинням. Промовляючи вустами старого, вони немовбито били свинцевим калаталом об іржавий дзвін. Звуки навколишнього світу вривалися в його порожні вуха, ніби статичний шум на погано настроєному радіо.

— І все-таки, — сказав Пітер, — це краще, ніж узагалі без тіла.

Потяг із гуркотом пронісся по мосту.

— Мабуть, я роззирнуся, — мовив Пітер.

Старий відчув, як поворухнулися його кінцівки.

— Стій! Фу! Місце!

Старий міцно заплющив очі.

— Розплющ їх! Дай подивитися!

Очі заворушилися.

— А ось і чарівна дівчина. Швидше!

— Найкрасивіша дівчина в світі!

Мумія не втрималась і розплющила одне око.

— Ах! — зітхнули всі. — Точно!

Молодиця аж вихилялася, підлаштовуючись під рвані ритми поїзда. Така ж прекрасна, як і виграний у тирі приз, коли позбивав зі стенду всі пляшки з-під молока.