— Так, я дивна, — сказала Сесі.
— Ти сама на себе не схожа, — вимовив Том.
— Сьогодні — ні.
— Ти не та Енн Лірі, яку я знав.
— Ні, зовсім не та, — прошепотіла Сесі за багато, багато миль звідти.
— Зовсім не та, — заворушилися губи Енн.
— У мене якесь дивне відчуття, — сказав Том, — щодо тебе.
Він танцював з нею і вдивлявся в її сяюче обличчя.
— Твої очі, я ніяк не молу зрозуміти.
— Ти мене бачиш? — запитала Сесі.
— Ти ніби тут, і ніби десь далеко.
Том обережно кружляв її то в одну, то в іншу сторону.
— Так.
— Чому ти пішла зі мною?
— Я не хотіла, — сказала Енн.
— Тоді чому?
— Щось мене змусило.
— Що?
— Не знаю, — в голосі Енн відчувалася істерика.
— Ну все, тихіше… тихіше… — шепотіла Сесі. — Спокійно, ось