— І як я всілася на саламандру? Хух! Треба ж було так вигулькнути!
Жахливої кульмінації все це божевілля сягнуло опівдні.
Адже рівно в полудень Чарлі прибіг у долину голий голісінький!
Приголомшена Стара ледве не впала навзнак!
— Чарлику! — мало не плакала вона.
Чарлі в чому мати народила збіг на пагорб однією стежиною і спустився іншою: нагий, мов день, нагий, мов місяць, геть чисто сонце, чисто немовля-нарожденець. Босі ноги лопотіли-мерехтіли в очах, ніби крила колібрі у поземному леті.
Стара ніби проковтнула язика. А що тут було їй казати? Чарлику, іди вберися?
Вона спостерігала, як він витанцьовував на великій брилі, голий, наче в день свого народження, тупав босими ногами, ляскав руками по колінах, втягував та віддимав незасмаглого живота, наче якусь циркову повітряну кульку.
Жінка заплющила очі і стала молитися.
Минуло три години, і вона стала вголос благати:
— Чарлику, Чарлику, йди до мене! Маю щось тобі
Мов опалий з дерева листок, прилетів він до неї. Слава Богу, вдягнутий.
— Чарлику, — гукнула вона, вглядаючись поміж сосон. — Я бачу твій палець на правій нозі.
— Справді? — перепитав він.
— Так, — глибоко зітхнула Стара. — Стирчить у траві, наче рогата жаба.[15] А он і твоє ліве вухо бринить у повітрі, ніби рожевий метелик.
Чарлі затанцював.
— Я виднішаю, виднішаю!
Стара кивнула:
— Бач, і щиколотка вже вигулькнула!
— Мені потрібні