— Ескадрилья відступає разом з усією армією. Доки це відбувається, жодного зв’язку бути не може.
— Однак як тільки відступ зупиниться, ви можете повернутися до старої моделі зв’язку?
— Не впевнений.
— Чому?
— Хіба Кацман не розповів чому?
Олексій витримав паузу, за цей час закинувши ногу на ногу.
— Сердитесь на нього? — запитав він. — Дарма. Цей чоловік переповнений жагою помсти, але витримки в нього значно менше, ніж у вас. Козлову було достатньо лише підвісити його за ноги й добре перевірити на міцність його суглоби, навіть їх не ламаючи, щоб той усе розповів. Усе, починаючи з вашого знайомства й аж до повітряної атаки американців на Чуднів… До речі, знаєте, чому він так дивакувато говорить про себе в третій особі?
— Гадки не маю.
— Це своєрідний спосіб відмежуватися від реальності, від теперішнього, від того, що старого ладу більше немає, від смерті дружини, від щоденного страху. Мовляв, все це відбувається не зі мною, а з кимось іншим. З іншим Кацманом. Звідси й ці фрази, на кшталт «Кацман радий вас бачити», «Кацман погоджується» чи «Кацману час іти». Цікавий випадок, скажу я вам.
— А що з ним буде тепер?
— Вас і справді це цікавить, Вістовичу?
— Інакше б не питав.
— Він нам іще знадобиться. Наразі житиме…
Під стіною пробіг велетенський щур, лише на секунду затримавшись, аби глипнути на людей. Гризун був розміром з невелику кішку. Шерсть його лискотіла, відбиваючи електричне світло.
— А хто ж видав самого Кацмана?
— Одна молодиця десь з-під Житомира звинуватила в убивстві свого коханця якогось мандрівного єврея. Червоноармійці, яким той продавав порнографію і морфій, швидко збагнули про кого мова.
До горла підкотився сухий клубок. Я важко ковтнув. Олексій тим часом пожбурив якомога далі від себе недопалок і запалив нову цигарку.
— Повторюю: чи повернетесь ви до старого способу зв’язку, як тільки відступ вашої армії припиниться? — сказав він.
— Можливо.
— Тобто якщо налагодиться телеграфний зв’язок?
ebooksa