— Аби бачити, як він помирає.
Він так розлютив її тим наказом летіти з ним, що вона була згодна померти сама, аби побачити, що він теж помер. Я знаю, як це буває. Я годину тому пізнала ціну ненависті.
— І вас не турбувала доля людей, які летіли з вами?
— Вибачте. Я про це не думала.
Звичайна річ. Ми думаємо про власні неприємності. Більшість людей розв"язують свої проблеми, наступаючи на голову ближньому. Уміти зробити так, аби й кози були цілі, і вовки ситі, — то вже вищий пілотаж, і мало хто це вміє.
— А стюардеса? — Меріон важко дихає. Либонь, родинні сварки збуджують її.
— Лінн? — Бартон морщить носика. — Експертиза показала, що вона загинула від удару в тім"яну частину голови тупим предметом, який проломив черепну коробку. Предмет знайдено — це важка нікельована слухавка телефонного апарата, стилізованого під старовину. Під час падіння літака слухавка зірвалася з кріплення і вдарила стюардесу. У звичайних умовах це не вбило б її, але силу удару було потроєно внаслідок падіння літака. Міс Величко мала рацію, коли вирішила, що стюардесу вдарили по голові зверху. Але в цій історії то був єдиний нещасний випадок, усе інше — злочин.
— І що ви тепер зробите з моєю дружиною? — Брекстон холодний і діловитий, мов кат.
— Власне, нічого, — сивий всміхається. — Розслідування було закритим і цікавило нас остільки, оскільки в справі був замішаний Курт Монтоя. Усе решта — просто акт доброї волі щодо вас як потерпілої сторони. Ми вирішили, що ви маєте право знати все.
— І ви відпустите її отак? — Брекстон знову лютиться. — Вона ж убивця!
— Містере Брекстон, ми не поліція. І нас не цікавлять родинні чвари.
— Тоді я сам заявлю на неї! Вона вчинила замах…
— Ви не можете цього зробити. — Керстін серйозна, хоча веселі бісики стрибають у її очах. — Якщо справа набуде розголосу, та інформація, що у вашій теці, побачить світ. Ви можете розлучитися з дружиною, але все одно змушені будете платити їй аліменти.
— Але ж вона вчинила злочин! — Меріон люто зиркає на Керрі. — І що, все це так і лишити?
— Не вам говорити про злочини, місіс Гікслі. Зрештою, більшість злочинів залишаються безкарними, і ви це знаєте, бо у вашій теці лише невеличка частинка того, що ми про вас знаємо, розумієте?
Бартон має рацію. Просто злочин Керрі, як і тих, хто сидить у Сен-Квентіні та інших подібних закладах, виліз із тіні. Якщо гріх робиться потай, то це наче й не гріх уже. Така протестантська мораль, і Брекстон разом із Меріон зараз наступили на ті граблі, що самі ж і кинули, — і вони добряче хряснули їх межи очі, аж виляски пішли.
— А смерть трьох людей хай лишиться на совісті місіс Брекстон. Зрештою, це ж вона з цим житиме. Вас більше не затримують, пані та панове.
Усі зводяться і йдуть до дверей. Що ж, гарна вистава, розіграна, як по нотах. От тільки за власними проблемами жоден із них не побачив тих дірок у версії про терориста, які помітила я. Вони всі тепер думатимуть тільки про Керрі, а про участь у цьому спецслужб навіть не згадають — лиш остільки, оскільки їх турбуватиме збереження їхніх брудних таємничою Розумно, чорт забирай, — докопатися до правди, аби цю саму правду й приховати!
— А вас, міс Величко, і вас, джентльмени, я попрошу залишитись.
Пам"ятаєте те кіно про розвідника? «А вас, Штирліц, я попрошу залишитись». Але навряд чи хтось із присутніх бачив той фільм. Багато втратили, до речі.
ebooksa