Дух джунглів

— Що б це для тебе змінило?

— Усе — і нічого. Я б усе одно задіяла тебе, але ти б знала про це.

— Емоції. Ти й сама в це не віриш. Говори далі, зрозуміємо, що до чого, — і гайда, мені вже сідниці болять від сидячки.

— Те, що ти гордо іменуєш сідницями…

— Досить. — Луїс роздратовано підводиться. — Ваші словесні дуелі залиште на потім. Чорт забирай, усе просто, як ніжка стільця. Ваша операція провалилась, і Курт готує новий вибух. Що потрібно, аби цього не сталося?

— Нам треба, аби він переслідував Торі. Йому потрібна її коштовна шкурка — тим коштовніша, що в її руках дещо з речей, які Курт вважає своїми. А скринька, оздоблена золотими цвяшками, таки впала нашій Торі в око. Ти, мабуть, вирішила, що там щось блискуче всередині?

— Ну, власне…

— Можеш не говорити. Твій потяг до прикрас відзначений у нашому досьє.

— Я не розумію поки що, до чого тут ми. — Луїс замислено супить брови. — Агенте Бартон, ви так і не сказали, що ви хочете від нас.

— Я хочу, аби Торі погодилась попрацювати наживкою.

— Принаймні відверто, — коментує Ед.

— Містере Краузе, не треба іронії. Ви живете у світі ілюзій, де ніхто не помирає насильницькою смертю, ніхто не зраджує, ніхто не… Власне, всі ви, так звані цивілізовані люди, є ідеалістами. Насправді світ — місце небезпечне, у ньому мало справедливості і зовсім немає місця ілюзіям. Принаймні мій світ такий. І ваш віднедавна також. Просто прийміть це.

— Мені не подобається, що ви підставляєте Торі.

— Мені це теж не подобається, Еде. — Керстін роздратовано стріпує волоссям. — Але я, на жаль, не можу взяти цей тягар на себе. Тепер Курт насторожі й одразу розпізнає підміну. Ми не можемо вбити його на цьому континенті — пропоную прийняти це як правила гри, що їх установлюємо не ми. Але все може змінитися. Торі має виїхати з країни — якнайдалі. Вона має заманити Курта в таке місце, де правила гри будуть на нашу користь, де ми зможемо покінчити з ним і це не збудить нічийого незадоволення.

— Маєш на увазі джунглі? Чи якусь нерозвинену країну?

— Ні. Там у нього скрізь є спільники. Нам потрібна країна, де Курт не буде диктувати своїх правил, а гратиме за нашими.

— Що ти маєш на увазі?

— Ти заманиш його в Україну.

— Ти здуріла.

Я хочу повернутись у джунглі. Я пам"ятаю Україну, але якось розмито, наче то було не зі мною. Я хочу повернутись у джунглі, бавитися з великими котами та блукати в зеленому присмерку. І запалити свій вогонь — той, що чекає на мене. І якось до нього прийде Та-Іньї.