Дух джунглів

— Немає.

Ерік дивиться на мене з екрана телевізора, і я не можу ворухнутись, бо очі мої прикипіли до нього. Який він тут…. Боже, за що мені це? Я мушу йти, мені хочеться відпочити, але чомусь мені здається — якщо я встану, сльози просто вихлюпнуться з мене. Цього ще бракувало!

— Я покажу тобі фільми з Еріком, у мене є всі, навіть не дуже вдалі. Ти теж будеш агентом?

— Ні.

— Твій кіт подряпав мене.

— Не треба було його чіпати.

Я не хочу розмовляти з малим Бартоном. Я хочу просто посидіти й трохи зібратися.

…Ця кімната, мабуть, колись належала Керстін. Ліжко під запоною, білі шафки, килим, кілька ляльок. Вони не схожі на тих, які колись викинула тітка Софія, але… Я вмощуюсь у фотелі й беру до рук книжку. Я вдам, ніби читаю, і трохи заспокоюся. Мабуть, таки треба пристати на пропозицію Керстін. Чом би й ні? Курт уб’є мене, неодмінно вб"є. І це добре. Я піду з Та-Іньї, ми сидітимемо біля багаття, слухаючи джунглі, і спогад про Еріка не ятритиме мені душу. Усе моє недоладне життя залишиться десь там, далеко. І буде лише нічне полум"я, а потім ранок. І так буде завжди. Я погоджуся, ще б пак!

— Ти тримаєш книжку догори ногами.

Керстін увійшла, а я не чула. Що ж, пошукаю собі іншого місця. Вона дивиться на мене якось так… ні, не треба мені твого удаваного співчуття, Бартон. Та й справжнього не треба. Тільки не від тебе.

— Сиди, ти мені не заважаєш.

Вона відчиняє шафу, витягає одяг і перевдягається. Вона така гарна, що я просто знемагаю з розпачу. Скільки їй може бути років? На вигляд років двадцять п"ять, а насправді? Я не маю жодного шансу.

— Послухай, Торі, коли ми вже працюватимемо разом…

— Що ти маєш на увазі?

— Як це — що? Чи ти думаєш, що поїдеш туди сама? Ти гадаєш, що в потрібний момент зможеш зробити все як слід?

— Тобто вбити Курта? Бартон, цей йолоп застрелив Гарольда. Звичайно ж, я не лишу його живим.

— А якщо він виявиться спритнішим?

— Тоді залишу його тобі і твоєму татусеві. Потягнете жереб, і хтось із вас до нього дошкребеться, я у вас обох вірю.

— Торі, що відбувається?

Вона сідає на підлогу біля крісла й дивиться мені в очі. Кого ти хочеш побачити там, Бартон?