Дух джунглів

— Дай мені фотографію.

— Тримай. Чого вона тебе так зачепила? Теж мені архів…

— Ти не розумієш.

— Та де мені! Хоча, якщо ти ще пам"ятаєш, це мої, так би мовити, родинні знімки. І чого там я не розумію?

— Оця дівчина, праворуч…

— Ну, бачу, і що? Теж мені артефакт знайшла.

— То моя мати.

Якби зараз небо впало на землю, я б, їй-богу, цього навіть не помітила!

13

Мені приємно прокидатися в цьому ліжку. З тих самих пір, як ми повернулися в цей будинок після смерті старої Левін. А до того ми з тіткою Розою понад рік мешкали в Брукліні. О, цей район — просто казка!

Чим далі, тим страшніше.

Грошей було обмаль, але та невеличка кімнатка, яку ми зняли, нас цілком задовольняла — ми почувалися вільними. Щоправда, тітка Роза не змогла знайти іншої роботи, крім прибиральниці офісів, та робота була нічна, ми її швидко закінчували вдвох. А вдень я продовжувала їздити до коледжу Рузвельта — за нього було заплачено наперед. Тільки тепер доводилось їздити самій. Принаймні мені здавалося, що я сама. Та це було не так.

Бруклін — район особливий, і поночі там краще не ходити. Та налякали їжака голим задом! Я приїхала з країни, де і вдень ходити небезпечно — підлітки, що збивались у мікрорайонні банди, нещадно лупцювали «чужих». Тут просто було те саме. Тільки ніхто не знав, що біла дівчинка вміє про себе подбати.

То було в лютому. Лютий у Нью-Йорку такий самий, як і в Україні. Холодно, вітер лізе під поли, лупить в обличчя, сніг колючий і капіталістичний. Мені здавалося, що в нас не було такого колючого снігу, але то емоції. А от ніґґер, котрий невідомо звідки виринув переді мною, був не з розряду емоцій, а з розряду див природи. Ніґґер серед снігу — нісенітниця якась.

— Давай сюди гроші, крихітко.

Я мовчки торохнула його по голові сумкою з консервами, які несла з магазину. Від несподіванки він відсахнувся — і я вцілила підбором йому в коліно, він упав. Отак, а тепер ногою в обличчя додам для повноти щастя…

— Погана дівчинка! Тиняється вулицями, лупцює нещасних пригноблених афроамериканців! А де твоя політкоректність, га? Інтернаціоналістка нещасна.

Гарольд. Я майже не згадувала про нього весь цей час.

— Що ти тут робиш?

— Просто йшов собі, бачу — ти.