— Це ж як? — поцікавився Вістінґ.
Гаммер зачекав, доки двері ліфта зачиняться за ними.
— Вони їздили на патрулювання Е18 у цивільному авті, замірювали швидкість автомобілів на трасі, — пояснив Гаммер. — Одного дня він почепив ззаду червону літеру «У», щоб ніхто не запідозрив, що авто поліцейське. Ти ж знаєш, як поводяться водії, коли попереду суне «учень», постійно норовлять обігнати.
— Нетрадиційно й креативно, — завважив Вістінґ.
— І з порушенням приписів, — додав Гаммер. — Були ще й інші випадки, коли Стіллер провокував водіїв збільшити швидкість і позмагатися з ним наввипередки. Та вчасно перейшов до іншого відділу, доки ще ніхто не встиг затіяти внутрішнє розслідування і притягнути його до відповідальності.
Двері ліфта розсунулися. У коридорі слідчого відділу було темно. Світляний прямокутник лягав на підлогу з дверей кабінету, яким користувався Стіллер. Розхристаний і без краватки, він висунув голову, почувши в коридорі кроки.
— Дивилися програму? — запитав він.
— Усе відбувалося за планом, — запевнив його Вістінґ.
— І як реагував Гауґен?
— Важко сказати однозначно, але мені здалося, що йому було трохи не по собі.
— Як воно виявилося?
— Його мовби паралізувало. Він завмер і мовчки дивився на екран, а потім стрепенувся і став таким, як завжди.
— Не так вже й важко відчитати його поведінку. Підемо в «КК»?
Вістінґ кивнув і покрокував далі.
— Та це може нічого й не означати. Якщо оцінювати об’єктивно, така реакція цілком природна, — заперечив він. — Сюжет міг нагадати йому про дружину.
Стіллер досяг з кишені пакетик льодяників.
— Ти й сам не віриш у те, що кажеш, — усміхнувся Стіллер, простягаючи Вістінґові пакетик. — Маєш запис?
Вістінґ почастувався льодяником, вийняв крихітного диктофона і простягнув його Стіллерові.
Стіллер запропонував льодяники й Нільсові. Той похитав головою і вийняв бляшанку з жувальним тютюном.
— Буде з того користь? — запитав він.
ebooksa