Код Катаріни

— Четверта — нормально, — відповів Вістінґ і вийшов з вітальні вслід за Мартіном.

Задзвонив його телефон. Він вийняв мобільний і побачив на дисплеї «Ліне». Мабуть, щось важливе, подумав він. Зараз не час Гаммерові телефонувати.

Вістінґ зупинився на порозі, на достатній відстані від Мартіна, аби той не почув басовитого голосу Нільса Гаммера, увімкнув розмову й ледь не впав, почувши в слухавці голос доньки.

— Ти вдома? — запитала вона.

— Саме в дорозі додому, — відповів Вістінґ, увійшов до кухні, поставив порожню кавову філіжанку. — Заїжджав на хвилинку до Мартіна Гауґена. Як справи?

— Хотіла знати, чи ти дивився передачу про викрадення Надії Кроґ.

— Ми її подивилися тут. Телевізійники перейшли тобі дорогу?

— Я була певна, що ця справа лише моя. Ми мали б високі рейтинги читачів і слухачів, — обурювалася Ліне. — А тепер бальончик здувся, так би мовити!

— А може, навпаки? Ти про це не думала? — запитав Вістінґ. — Може, передача лише підхльосне зацікавлення, і читачів стане ще більше?

— Можливо… Просто я вважаю це непорядністю з боку отого прибацаного Стіллера з Кріпоса. Він увесь час знав про це і нічого мені не сказав! Натомість дав нам ілюзію, що ми перші і єдині. Скидається на те, що він спланував усе заздалегідь.

— Що кажуть у редакції? — запитав Вістінґ, щоб уникнути коментарів.

— Я телефонувала Фростові, але він не бере слухавки. Спробую ще раз. Заїдеш до мене по дорозі додому?

— Обов’язково! — пообіцяв Вістінґ. — То була Ліне, — пояснив він Мартінові, кладучи мобільний до кишені.

— Я так і зрозумів, — усміхнувся Мартін, сідаючи до столу.

Вістінґ не сідав.

— Вона ледь не в розпачі. Отаке з тими журналістами. Завжди хочуть бути першими, а тут її обігнали просто на фініші.

— Як її справи? — поцікавився Мартін.

— Більш-менш добре. Зараз працює фрілансером. Це жорсткий ринок з поганою оплатою праці.

Вістінґ мимоволі зиркнув на шухляду комода, де, як він знав, лежала подячна листівка Ліне за подарунок до першого причастя. Можна було б запропонувати Мартінові навідатися до Ліне в гості, познайомитися з Амалією, але він змовчав.

— Тумас приїхав на тиждень у відпустку, — сказав Вістінґ натомість. — Був за няньку Амалії, доки Ліне працювала над статтею і подкастом.