Стіллер скинув ноги на підлогу. Кількома натисками клавіш він увійшов у систему. Йому зайняло кілька секунд, щоб зорієнтуватися на маленькому клаптику карти. Червона цятка виїхала з подвір’я на Кляйверваєн.
Він спостерігав за нею, доки вона пересувалася по Е18, а потім повернула на захід.
Уже за чотири хвилини Стіллер сидів у своєму авті. Мартін Гауґен їхав за 14,7 кілометра попереду в напрямку Порсгрюнна. Можливо, прямує до місця поховання Надії Кроґ, а може, просто його терміново викликали на роботу.
В останнє Стіллер, звісно, не вірив.
Він глянув на годинника на панелі приладів, який показував другу ночі, і набрав номер Вістінґа.
Вістінґ відповів відразу.
— Гауґен виїхав з дому, — повідомив Адріан без ніяких передмов. — Прямує до Порсґрюнна.
— А ти де?
— За кілька кілометрів позаду нього.
— Допомога потрібна?
— Залежить від того, куди він намастився.
— Тоді я збираюся до управи. Гляну, що скажуть в «КК». Може, щось підкаже нам мету його поїздки.
— Чудово! Бувай, бо не можу вести його, доки розмовляю телефоном.
— Гаразд, — сказав Вістінґ на іншому кінці. Зателефоную тобі, якщо матиму новини.
Стіллер поклав слухавку, і на дисплеї знову з’явилася карта. Відстань між ним і Гауґеном скоротилася до 13,8 кілометра.
Шосе було майже порожнє о цій порі доби. Він їхав на великій швидкості, назустріч траплялися лише поодинокі вантажівки. Хоч розрив і скорочувався, та навряд чи він зуміє наздогнати Гауґена.
Стіллер глянув у дзеркало, перелаштувався в іншу смугу й обігнав трейлер. За 11,3 кілометра попереду Мартін Гауґен проминув поворот на Порсґрюнн і поїхав далі на захід. Стіллер натиснув на газ. Дорожнє полотно блищало від дощу, але надворі розпогодилося, була добра видимість. Потужний двигун рівно гурчав. Автомобільний комп’ютер показував, що бензину в баку вистачить ще на 326 кілометрів, та навряд чи Гауґен заведе його аж так далеко.
Стіллер час до часу поглядав на годинник на панелі й на лічильник, який показував відстань до Мартінового авта. Якщо обидва авта й далі дотримуватимуться такої швидкості, то він наздожене Гауґена менше, ніж за дванадцять хвилин.
Раптом червона цятка звернула з шосе. Відстань різко скоротилася. Мабуть, через обмеження швидкості на тій ділянці, де саме проїжджав Мартін.
Стіллер не знав місцевості. Він схопив з пасажирського сидіння мобільний, скинув швидкість і, тримаючи кермо однією рукою, другою гортав карту. Гауґен начеб прямував до Гайстада. Адріан упізнав назву. Там колись мешкала Надія Кроґ.
ebooksa