За шість хвилин він звернув теж. Червона цятка зупинилася у кварталі, схожому на приватний житловий сектор. Раптом зателефонував Вільям Вістінґ, і карта зникла з дисплея.
— Є вихідний дзвінок до Ганни Кроґ.
Стіллер аж рота роззявив з несподіванки, але нічого не сказав.
— Він відразу урвався, щойно Ганна Кроґ відповіла, — говорив далі Вістінґ. — Вона лише встигла назвати своє ім’я.
— Вона і Юахім Кроґ мешкають в Гайстаді, так? — уточнив Стіллер.
— Гауґен знайшов номер телефону й адресу в інтернеті, — підтвердив Вістінґ.
— Він зараз там.
— А ти де?
— За три-чотири хвилини їзди від нього.
— Потрібне підкріплення?
— Якби ж знати його наміри! Як ти гадаєш?
Вістінґ мовчав.
— Може, хоче їм щось повідомити? — припустив Стіллер.
— Посеред ночі?
— Якщо повідомлення вкрай важливе, то час доби значення не має.
Стіллер не міг розмовляти далі, бо для маневрів вуличками йому потрібна була карта.
— Сідай в авто! їдь сюди! — звелів він.
На дисплеї знову з’явилася карта. Червона цятка стояла на тому ж місці. Стіллер знайшов потрібний поворот. Через три хвилини він зупинився за три сотні метрів від Мартінового авта й заглушив двигун. На карті було видно, що його відділяє від Мартіна Гауґена маленький лісок. Він збільшив масштаб і побачив тонку пунктирну лінію через ліс. Стежка!
Стіллер вийшов з авта, зорієнтувався на місцевості й дуже швидко розшукав добре протоптану стежку. Коли він увійшов у ліс, його з усіх боків огорнула пітьма. Невдовзі він побачив вогні житлового кварталу по другий бік лісочка. Пікап Гауґена стояв двома колесами на узбіччі, обернений капотом до великого будинку з викладеним бруківкою подвір’ям, кованим парканом та воротами. Фасад на два поверхи, еркери й великі, темні вікна. Ніде ні душі. Жодних ознак життя.
Зі свого місця Стіллер не міг бачити кабіни пікапа. Він знову пірнув між дерева й вийшов на дорогу трохи віддалік. Звідти розгледів силует людини за кермом. Обличчя Мартіна Гауґена ледь освітлював вуличний ліхтар. Гауґен сидів непорушно, не зводячи погляду з будинку Кроґів. Годинник показував 02.41. Мартін сидів отак уже дев’ять хвилин.