Стіллер теж схилився до монітора: багато порушень правил дорожнього руху, попадався на наркотиках, дві бійки без важких наслідків, два порушення закону про зберігання та носіння зброї.
Побачене Стіллерові не надто сподобалося.
— Ану, глянь на першого у списку, — попросив він.
Гаммер знайшов імена й телефони всіх, з ким контактував Гауґен, коли шукав, де купити пістолет.
— Ґюннар Фішер, — зачитав він уголос і задав у пошук в Кримінальному реєстрі. — Бачу лише розбій зі зломом два роки тому. Начеб у Пейнтбольному клубі у Саннефьорді. Написано, що він голова клубу.
Стіллер міцно зажмурився і кілька разів кліпнув, дивлячись на екран монітора.
— ОК, — зрештою, промовив він. — Знайди телефонний номер Еміля Шлєтаккера в оголошенні про продаж пневматичного пістолета!
Гаммер подав йому папірець з номером.
Стіллер набрав цифри, увімкнув голосний зв’язок.
Обидва сиділи й слухали гудки.
— Еміль Шлєтаккер, — нарешті почувся голос на іншому кінці.
— Я — Стайн Арнесен, — не зморгнувши й оком, збрехав Адріан Стіллер. — Мене цікавить «вальтер», якого ви виставили на продаж в інтернеті. Він ще є?
— Так.
Стіллер переглянувся з Гаммером.
— Можу дати за нього тисячу крон, — запропонував Стіллер.
— Півтори, — спробував відстояти ціну продавець.
— Даруйте, але я маю інший варіант, — сказав Стіллер і урвав розмову, доки продавець не встиг погодитися на нижчу ціну.
Гаммер задумливо дивився на Адріана Стіллера.
— А я думав, що Гауґен таки купив пістолет, — промовив він.
Стіллер не відповів.
ebooksa