Код Катаріни

— Важкий був сьогодні день? — запитав він.

— Не важчий, ніж завжди, — відповів Вістінґ. — Нас знову чекає реорганізація…

Він розповів про злиття кількох поліційних округів, і чим це обернеться особисто для нього і його робочих буднів. Мартін Гауґен слухав без особливого зацікавлення. Потім обидва замовкли. Вістінґа гриз неспокій. Йому кортіло негайно повідомити колегам про своє відкриття.

— От дідько! — раптом вигукнув він. — Треба послати смс-ку декому на роботі!

Вістінґ знайшов номер телефону Нільса Гаммера.

— Забув про одну справу, — вибачливим тоном промовив він. — Кінець робочого дня у п’ятницю завжди трохи сумбурний.

Телефон тримав так, щоб Мартін не міг підглянути, що він пише.

«В авті з МГ», почав Вістінґ, хоча Гаммер напевно сидів у лабораторії «КК» і стежив за червоною цяткою на моніторі. «Глянь на фото, які ти прислав, і порівняй з ось цим», — дописав він і додав до повідомлення список дозволених у в’язниці речей.

Потім почав набирати нове повідомлення: «Припускаю, що Катаріна хотіла здатися поліції. Вона готувалася до тюрми».

Вістінґ сидів з телефоном у долоні, чекаючи на відповідь. Асфальт на шосе до Телемарка мав грубу фракцію, і вібрація через ресори передавалася на сидіння.

— Покладете тут новий асфальт? — поцікавився він.

— Влітку, — відповів Мартін.

— Це ж твоя робота, правда? Визначати, коли вже час міняти асфальтове покриття?

— Ну, не я вирішую, але моє завдання — повідомляти про зношеність дороги.

— Як часто відбувається заміна?

— Залежить від навантаження, — пояснив Мартін. — Від важкого транспорту, шипованих коліс і такого іншого.

Вістінґ зиркнув крадькома на рукав куртки, де був схований жучок. Для непосвяченої людини цей діалог міг би видатися тривіальною балачкою, але він мав свій визначений напрямок і мотив.

— Зношеність залежить і від якості самого асфальту? — запитав він, добре пам’ятаючи статтю у «ВҐ» за 27 серпня 1987 року.

— Звичайно! Якість доріг поліпшилася через запровадження новітніх технологій, — відповів Мартін і заходився докладно розповідати про склад асфальтної суміші та її стійкість до зношення.

Вістінґ завагався, чи вести розмову й далі в цьому керунку, але вирішив, що на перший раз достатньо. Він заклав у мозок Мартіна інформацію, яка неодмінно вирине в його пам’яті, коли йому пред’являть його ж відбитки пальців на листі викрадачів, і він згадає, що у використаній для листа газеті було його інтерв’ю про стійкий до зношення тип асфальту.