В будинку поліцейські вже проводили обшук — ретельно, кімната за кімнатою.
Усередині все вказувало на те, що Еміль Шлєтаккер жив сам. Умеблювання дуже просте, але практичне. На кухні — увімкнена духовка. Стіллер зазирнув через скляні дверцята й побачив дві великі картоплини в алюмінієвій фользі. Він вимкнув духовку і повернувся до робочого кухонного столу. Там лежав чималенький шмат м’яса, чекав своєї черги на запікання. Телевізор у вітальні увімкнений на спортивному каналі.
— Зміна планів, — іронічно прокоментував один з поліцейських.
Інший поліцейський вийшов з кімнати в кінці коридору.
— Щось знайшли? — запитав Стіллер.
— Пневматичний пістолет, — сказав поліцейський, простягаючи зброю.
Саме цей пістолет було виставлено на продаж в інтернеті.
— Гаразд, продовжуйте, — махнув рукою Стіллер.
Він рушив до поліцейського авта й сів на заднє сидіння поруч із затриманим. Тому було дуже незручно сидіти з заведеними назад руками в кайданках. Чоловік йорзав і запитально дивився на Стіллера. Перше очманіння від несподіванки змінилося злістю. Еміль Шлєтаккер кляв і вимагав пояснень.
— Я вимкнув духовку, — спокійно промовив Стіллер.
Чоловік знову закляв, запевняв, що не вчинив нічого протиправного і що вони нічого в нього не знайдуть.
— Послухайте мене хвильку, — попросив Стіллер.
— Хто ти з біса такий? — злісно процідив затриманий.
Стіллер назвався.
— Я працюю у спеціальному відділі Кріпоса.
Це звучало значно поважніше, ніж він сказав би, що працює у відділі давніх та нерозкритих справ.
Еміль Шлєтаккер замовк.
— Мені насрати на твій шмат м’яса, зігниє він чи ні за вихідні, — вів Стіллер далі. — Мені насрати, що ти ввечері пропустиш футбольний матч. Мені й на тебе насрати! Мене цікавить лише одне: яку зброю ти продав чоловікові, який приходив до тебе вчора о 17.34 і пробув до 17.49?
Час він знав з даних маячка на Мартіновому пікапі. Така точність мала змусити чоловіка повірити, що поліція знає більше, ніж це було насправді.
Стіллер глянув убік будинку. Поліцейський у дверях дав йому знак, що вони нічого не знайшли.
ebooksa