Код Катаріни

— Так.

— Катаріна його бачила?

— Я саме пакував валізу, коли вона прийшла.

— То вона бачила список?

— Так.

У телефоні пискнула вхідна смс-ка.

— Дякую! Це все, що я хотів знати.

Вістінґ від’єднався і відкрив фотоповідомлення від Нільса Гаммера. На шостій сторінці в теці фотоматеріалів було фото відкритої валізи Катаріни Гауґен на ліжку. Двома пальцями він збільшив фото на дисплеї. Валізу охайно уклали. Він згадав опис речей у протоколі. Десять пар шкарпеток, десять трусів, п’ять бюстгальтерів, десять футболок, п’ять штанів, п’ять светрів, п’ять блузок і спортивний костюм.

Вістінґ поклав перед собою фото, надіслане з в’язниці в Саннефьорді. Кількість одиниць одягу в тюремному списку збігалася з покладеним до валізи. Кількість книжок, справді, обмежувалася п’ятьма. Останній пункт у списку підтвердив Вістінґові підозри, куди збиралася Катаріна Гауґен. До в’язниці можна було взяти одну особисту фотографію без рамки й скла.

Вістінґ знову відкрив повідомлення Нільса. На сьомій сторінці в теці лежало фото стола у вітальні, а на ньому — п’ять книжок. Поряд — фотографія Катаріни й Мартіна, вийнята з рамки.

Катаріна готувалася відбувати покарання у в’язниці.

Вістінґ аж отетерів від несподіваного відкриття. Втім одна розкрита частина загадки породжувала купу інших запитань. Вістінґ точно знав, що Катаріни ніколи не засуджували до ув’язнення, то як же все це пов’язано? А з іншого боку, пазли вкладалися в загальну картину. Товаришки-хористки розповідали про її раптову зміну настрою, пригніченість і депресію, мовби її щось мучило.

Вістінґ не додумав думки до кінця. Знадвору почулося гурчання авта, водій двічі натиснув на клаксон.

52

Мартін Гауґен опустив задній борт пікапа. Вістінґ запхав під брезент наплічник і вудку.

— Почекай хвильку! — попросив він і вернувся у дім.

Вістінґ прикріпив записувальний пристрій на внутрішньому боці правого рукава куртки, як це роблять працівники служби безпеки. Хотів лише пересвідчитися, чи все добре тримається, перш ніж сідати в авто. Маленький вмикач-сувалка світився зеленим. Запасний пристрій захований у внутрішній кишені.

Вістінґ вийшов надвір, замкнув за собою двері.

— Не пам’ятав, чи вимкнув кавоварку, — усміхнувся він, сідаючи на пасажирське сидіння.

Мартін Гауґен сів за кермо. Теж усміхнувся, поблажливий до Вістінґової забудькуватості, та навіть попри усмішку важко було відчитати хоч щось на його обличчі.