Код Катаріни

— Що нам треба? — запитав він.

— Яйця і бекон — це обов’язково! — відповів Мартін.

53

Стіллер спостерігав, як червона цятка на карті заїхала на паркінґ перед крамницею і зупинилася.

— Закупи провіанту, — прокоментував Гаммер.

Стіллер кивнув і схилився над своїм ноутбуком, який тримав на колінах.

— Я одержав дані його телефонних розмов за 90 днів, — сказав він. — Нічого особливого, не так важливо, з ким він розмовляв, — бо це було здебільшого по роботі, а от інформація, де він був останнього тижня, має значення.

— І де ж він був?

— У Малвіку! У нього три пропущені виклики за цей період. Усі три дзвінки від Вістінґа, запеленговані базовою підстанцією в Малвіку.

— Прогноз погоди! — згадав Гаммер. — Він кілька разів перевіряв прогноз погоди в Малвіку. Там дощі розмили дорогу, на деяких ділянках Е6 сталися зсуви ґрунту. Можливо, збирався туди, щоб самому проінспектувати. Гауґен був однією з відповідальних осіб, коли тут будували шосе.

Стіллер подумав про те саме.

— Але навіщо брехати, у такому випадку? — здивувався він. — Він цілком міг мати там важливі справи.

— І не було ніяких телефонних розмов, пов’язаних з поїздкою до Малвіку? — запитав Гаммер. — Якихось домовленостей чи що?

— Десь по восьмій годині вранці 10 жовтня він, проїжджаючи Ліллегаммер, надіслав смс-ку колезі по роботі, а потім до нього намагався додзвонитися Вістінґ.

— Ліллегаммер о восьмій? — перепитав Гаммер. — То з дому він виїхав серед ночі.

Стіллер мовчав, задумавшись. Він гортав угору й униз список дзвінків Мартіна Гауґена, мовби сподіваючись, що вони підкажуть йому розгадку. Від постійного недосипання він став розсіяний, думки ніяк не хотіли збиратися докупи. Стіллер підвівся і рушив до дверей.

— Я зараз повернуся, — сказав він.

Адріан зійшов сходами до свого тимчасового кабінету, знайшов пакетик кофеїнового порошку, який роздобув собі, коли ще жив у Південній Африці. Кофеїн у Норвегії не продавався, але він привіз добрячу партію під час останніх відвідин батька.

На офісному столі стояла порожня склянка. Адріан наповнив її водою в туалеті, розірвав пакетик, висипав порошок собі до рота й запив водою.

Стіллер вживав кофеїн не для того, щоб не спати, бо ж і так не спав; просто брак нормального сну відбивався на його здатності зосереджувати увагу.