Код Катаріни

— «ВҐ» не залишилося? — запитав він.

— Ні, все розпродали, — підтвердила касирка. — Пакети давати?

— Я заплачу, — запропонував Мартін Гауґен, витягаючи гаманець. — Потім розберемося.

Вістінґ склав продукти в пакети й поніс до авта.

— Заверни на заправку, — попросив Вістінґ, показуючи на автозаправну станцію через дорогу. — Спробую там купити «ВҐ». Сьогодні вийшла стаття Ліне про Надію Кроґ.

Газетний штатив перед крамницею теж був порожній. Мартін припаркувався між бензоколонками, а Вістінґ зайшов досередини, але й там газету вже продали.

— Воно й не дивно, — сказав він сідаючи в авто. — Надія жила тут поблизу.

Вістінґ пристебнув пасок безпеки.

— Пам’ятаєш ті часи? — запитав він. — Ти ж тоді тут працював?

Мартін Гауґен обернувся, визирнув у бокове вікно, пропустив мопеда і розвернувся, щоб виїхати на трасу.

— Тоді тільки й розмов було про той випадок, — відповів він. — Поліція обнишпорила всі бараки, пройшла з собаками узбіччя уздовж нової дороги.

— Ти мешкав у бараці?

— Ні, ми з Катаріною щодня доїжджали на роботу з дому. Вона сиділа в конторі, а я саме отримав підвищення і працював по змінах.

— Найприємнішим у моєму підвищенні до старшого інспектора були вільні вечори, — докинув Вістінґ і, щоб не загубити нитки в розмові, запитав: — А вихідні? Ти був вільний в усі вихідні?

Надія Кроґ зникла проти ночі в суботу, 19 вересня 1987 року, і він сумнівався, чи тепер вдасться з’ясувати, хто відбував зміну в ті вихідні.

— Здебільшого, але графік був стислий, — відповів Мартін. — Час підпирав, то доводилося працювати понаднормово, і вечорами, і на вихідні.

— А Катаріна як чинила, коли ти затримувався на роботі? Вона ж мала нормовані години праці в конторі?

— Якщо довгий робочий день передбачався заздалегідь, брала мотоцикл, і ми добиралися кожен на своєму транспорті. Якщо ж ні, то Катаріна завжди мала чим зайнятися в конторі або ж поверталася додому з кимось з подруг.

Вістінґ кивнув. По приїзді до Норвегії Катаріна жила в Порсґрюнні, згодом отримала роботу в офісі підрядника будівництва нового шосе. Там познайомилася з Мартіном Гауґеном. Десь у слідчій документації зафіксовані імена багатьох її подруг з Порсґрюнна. Коли Катаріна пропала, поліція допитала всіх, але безрезультатно. їхні свідчення оцінювали як неважливі для слідства. Спільним у них було хіба те, що стосунки з Катаріною поступово охолонули, відколи вона переїхала жити до Мартіна. Найближча подруга пригадувала, що востаннє спілкувалася з Катаріною — та й то не особисто, а телефоном — за чотири місяці до її зникнення. Тим часом, у справі з’явилася нова точка опертя. Може, тепер подруги змогли б розповісти, як поводилася Катаріна, коли зникла Надія Кроґ.

— Одна з подруг називалася, здається, Еллен? — запитав Вістінґ. — Пригадую, я розмовляв з двома її товаришками під час розслідування справи.